160 років від дня перепоховання Великого Кобзаря

22 травня - день перепоховання Тараса Шевченка у Каневі

22.05.2017 09:02

 22 травня 1861 року відбулось перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.

Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі – «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій...».

Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі (особливо багато було тоді молоді). З Києва 8 (20 травня) 1861 року останки Кобзаря на пароплаві «Кременчук» перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору. Нині там споруджено великий пам'ятник із постаттю поєта і  музей вшанування пам'яті Тараса Григоровича Шевченка.

Ми вшановували пам'ять Великого Кобзаря годиною історичної правди  "Шевченко знаний і незнаний" з нашими читачами , де переглядали всі життєві шляхи Тараса від сирітського злиденного життя кріпака і до найбільших творчих успіхів і злетів, і дізнались, що Шевченко у своєму житті мав не лише горе, а також і багато радісних днів, що, зрештою довели його до великих успіхів і до нечуваної слави.

Він залишається серед нас, українців, і далі невмирущим як поет, як геній, як вірний  син та оборонець свого народу, як  проводир, що показує нам шляхи в боротьбі за справедливість і незалежність.

 Допоки пам'ятаємо - живемо

Спасибі, солдати, за подвиг століть,

Якому нема і не буде ціни.

За право і щастя родитись і жить,

І сіяти жито на мирні лани...

                                                                                                   Б. Олійник

У вогнище Другої Світової війни було втягнуто 67 держав, 80% земної кулі. ВОНА ТРИВАЛА НЕСКІНЧЕННИХ  6 РОКІВ. і ПРОНЕСЛАСЬ НАД ВЕЛИЧЕЗНИМИ ТЕРИТОРІЯМИ ЄВРОПИ, АЗІЇ Й АФРИКИ, ОХОПИВШИ ПРОСТОРИ ВСІХ ОКЕАНІВ, ЗНИЩИВШИ МІЛЬЙОНИ ЛЮДСЬКИХ ЖИТТІВ.

Друга Світова війна... Страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній українській родині.  На території України вона тривала 1418  днів і ночей, забираючи людські життя. Дорогу ціну - понад 10 млн. життів - заплатив наш народ  за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1939 - 1945 років.

Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони - святиня нашої пам'яті. Не щезне в пам'яті нащадків подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його Перемога!

Не можна забувати тих, хто віддав своє життя щоб ми жили щасливо. Ми схиляємо голови перед їх подвигом.

 Ніхто не забутий! Ніщо не забуте!

Майстер-клас по виготовленню маків - символів 

пам'яті

Пам'ять про Героїв війни  і їх безсмертні подвиги зберігають книги.

Запрошуємо до читання.

  "Та, що молиться Богові віршами"

Ірині (Іраїді) Володимирівній Жиленко - дитячій українській письменниці, лауреату Державної премії ім. Тараса Шевченка та премії ім В. Сосюри - 80 років від дня народження

(1941 2013)

Жила я просто, ясно, тихо,

З повітрям чистим круг чола.

Писала я тоненькі книги

Була щаслива, як могла

І. Жиленко

Народилась в Києві 28 квітня 1941 року. Дитинство пройшло на Черкащині. Зовсім маленькою лишилась сиротою і виховувалась у родичів. Тому, мабуть, вірила в людське добро, в чудеса, в казкове перетворення світу. Перший вірш написала в 8 років.

ЇЇ вважають найбагатшою на кольори поетесою. Підраховано, що в її збірках назви кольорів ужито  1059 разів. Поетеса дуже любила квіти. І на честь своїх улюблених фіалок навіть створила літературний жанр "фіалки-вірші".

 Бiльш як пiвстолiття вiдома українська письменниця Ірина Жиленко невтомно трудилася на лiтературнiй нивi, витворюючи власний свiт поетичних «фантазiй i уяв». Якщо звернутися лише до назв її книжок, то чого тiльки письменниця не творила: i грала «Соло на сольфi» (1965), i малювала «Автопортрет у червоному» (1971), а коли прочиняла «Вiкно у сад» (1978), то складала «Концерт для скрипки, дощу i цвiркуна» (1979) або й будувала «Дiм пiд каштаном» (1981), коли ж вiдвiдувала «Ярмарок чудес» (1982), то слухала, як грає «Останнiй вуличний шарманщик» (1985), або дивилась, як грацiйно балансує «Дiвчинка на кулi» (1987), а ще її зачаровувала «Чайна церемонiя...» (1990) та втiшала «Вечiрка у старiй винарнi» (1994), потому приходили «Пори року» (1999) й дарували поетесi «Цвiтiння сивини» (2003). Зрештою, усi свої «тоненькi книги» Ірина Жиленко зiбрала в один том, давши йому назву «Вибране» (К., 1990)

Сподіваємось, вас зацікавлять чудові казки Ірини Жиленко з добрими феями-чарівницями, жар-птицями, підковами, що приносять щастя та радість і вам захочеться їх прочитати. 

Читали ми - радимо вам!

 Чорнобиль - горе України, її незагоєна рана

Мій біль, мій жаль, моя біда

Моя ти пам'ять вічна.

Земля покинута й не та -

Отруєна й незвична.

Зелений край, колишній рай

Краси шматки роздерті.

Отруйний дощ на чорний гай

Тепер - це зона смерті...

Сьогодні 35-ті роковини Чорнобильської катастрофи.

Вночі 26 квітня 1986 року серія вибухів зруйнувала четвертий енергоблок Чорнобильської атомної електростанції. Повністю ліквідувати пожежу вдалося лише 10 травня. Протягом 15-ти діб в атмосферу було викинуто 50 мегакюрі ядерного палива. Радіактивна хмара накрила три країни: Україну, Білорусь, Росію.    Почалося життя: до і після... 

Вже 35 років Україна живе з болем Чорнобиля... 35 років цвітом скорботи і суму зацвітають Чорнобильські сади і ліси. І Чорнобильський біль чорною гіркотою осідає в душах українців - ця трагедія навіки поселилася в наших серцях. Вона забрала багато життів за цей час і продовжує забирати їх сьогодні. Бо ця біда торкнулася майже кожної української сім'ї. І цей день,  26 квітня залишиться назавжди днем пам'яті і жалоби. В цей день ми схиляємо голови перед героїчним подвигом всіх героїв, хто в ті часи став на захист людства.

Ця трагедія також стала для нас уроком: аварія виникла не від ядерної енергії, а  через людські помилки. Чорнобиль - останнє попередження людству. Тому необхідна висока ступінь відповідальності та обережності при використанні атомної енергії.

Пам'ятаймо про тих, хто загинув у чорнобильському пеклі, і робімо все, щоб ніколи в людській історії не повторився Чорнобиль!

 Казки написані серцем

115 років від дня народження Оксани Дмитрівни Іваненко - української дитячої письменниці, перекладачки, педагога. Лауреата державної  премії ім. Т.Шевченка, премії ім. Л. Українки.

"Пишучи казку я жила мріями моїх героїв"

                  О.Іваненко

Народилася 31 березня (13 квітня) 1906 року в Полтаві

Навчалася у гімназії, потім у робітничій школі.

Перший твір — казка «Квіти» — було надруковано 1917 року в журналі полтавських гімназистів «Слово». Писала вірші та п’єски.

1922 року вступила до Полтавського інституту народної освіти.

Початком свого творчого шляху Оксана Іваненко вважає 1925 рік, коли в журналі «Червоні квіти» було опубліковано оповідання «До царя».

У 1926 році закінчила факультет соціального виховання Харківського інституту народної освіти, у 1931 році —аспірантуру при Українському науково-дослідному інституті педагогіки, керувала секцією дитячої літератури у Київській філії цього інституту. Була вихователькою в дитячій колонії імені Горького під керівництвом Антона Макаренка.

У 1932–1939 працювала у видавництві «Молодий більшовик», у 1947–1951 роках — у журналі «Барвінок». У1939–1957 роках мешкала в Києві у будинку письменників Роліті.

Померла в Києві 17 грудня 1997 року.

Оксана Іваненко написала кілька десятків книжок оповідань, повістей і казок для дітей та юнацтва. Серед них: «Майка та жабка» (1930), «Дитячий садок». (1931), «Черевички» (1933), «Лісові казки» (1934), «Великі очі» (1936), «Джмелик» (1937), «Три бажання» (1940), «Куди літав журавлик» (1947), «Казки» (1958) та ін. Ці твори розкривають людське життя, допомагають пізнати красу рідної природи.

З-під пера Оксани Дмитрівни, крім уже названих творів для дітей вийшли повісті історико-біографічного жанру для дорослих.

У більших її творах — повістях і романах — розповідається про видатних діячів культури, відомих письменників. Сюди належать повісті «Друкар книг небачених» (1947, про І. Федорова), «Богдан Хмельницький» (1954), романи «Тарасові шляхи» (1961, перші дві частини опубліковані 1939, про життя Тараса Шевченка), «Марія» (1973, про видатну українську письменницю Марко Вовчок).

Близько семидесяти років працювала О. Іваненко на літературній ниві. Доля виміряла їй довге життя - 91 рік. Уже виросло не одне покоління читачів її казок і оповідань, але й теперішні діти так само щиро захоплюються книжками письменниці, люблять їх читати. Як чарівні зерна щедрості й добра, вони сіють в душах юних читачів любов і милосердя, вчать людяності  до всього сущого на землі.

 Вітаємо з Міжнародним днем Авіації і космонавтики!

В цей день, 12 квітня 1961 року, 60 років тому,  Юрій Гагарін на космічному кораблі "Восток" вперше в світі здійснив орбітальний політ навколо Землі, відкривши епоху пілотованих космічних польотів.

Весь світ був приголомшений цим повідомленням.

Він здійснив один виток навколо Землі за 108 хвилин і приземлився в запланованому місті о 10:55 в районі с. Смілівка Саратовської обл.

Багато часу минуло, від перших кораблів  до нинішніх орбітальних станцій та комплексів. Те, що раніше вважалося неймовірним стало дійсністю.

У цей знаменитий день варто пам'ятати, що можливості людського пізнання не обмежені, і за наявності наполегливої праці та терпіння ви можете здолати будь-які перешкоди. 

Чудовим явом міжнародного співробітництва в освоєнні Всесвіту, пізнанні його таємниць став політ українського космонавта Леоніда Каденюка на борту американського корабля "Шатл", який стартував 19 листопада 1997 року Цей політ тривав 16 діб.

Наука не стоїть на місці і, можливо, саме ви, наші читачі, зробите значні відкриття в сфері космонавтики. Хтозна, можливо, коли ви підростете, то зможете подорожувати космосом так само вільно, як Україною. Можливо хтось із вас відкриє нову планету, хтось стане першою людиною, яка висадиться на Марсі! А можливо, в когось буде свій будиночок на Місяці! Пам'ятайте, все в ваших руках! Не бійтесь фантазувати! 

З Днем космонавтики вас!

 75 років від дня народження Богдана Івановича Сушинського - українського письменника, журналіста, грпомадського діяча

 1946 -2020

Сушинський Богдан Іванович (1946, Самбір, Дрогобицький район Львівської області) — український журналіст, письменник, член Спілки письменників України, НСЖУ. Серед найбільш відомих романів автора — "Через міст над бистриною", "На тій землі за пагорбом", "Морава", "Голос ріки безіменної", "Останній з групи Беркута". Автор понад 100 книжок та понад тисячі публікацій в періодиці, численних збірок повістей та оповідань. 

 Твори Сушинського перекладались п'ятнадцятьма мовами світу.

Його перу належить унікальна двотомна монографія "Козацькі вожді України - історія України в образах її вождів та полководців ХV - Х1Х століть", в якій вміщено есе про 205-х гетьманів, кошових отаманів та полководців козацьких військ. За цю працю він перший удостоєний Міжнародної літературної  премії Українського козацтва "Лицарське перо". Він також лауреат міжнародних премій ім. О. Дюма, ім. І. Мазепи, премій ім.І. Буніна, ім. М. Трублаїні. В 2002 році за видатний внесок у розвиток вітчизняної та світової культури Богдан Сушинський відзначений Американським Біографічним інститутом Золотою Американською Медаллю Честі.

Помітне місце в творчості Б. Сушинського посідають твори для дітей. Юним читачам добре відомі повісті "Танець степового коня", за яку його удостоєно премії ім. Миколи Трублаїні, "З розвідки не повернувся", "За лінією життя", "Зоряний берег", "Візьми мене з собою, Магеллане..."

Сподіваємось, вас зацікавлять книги письменника і вам захочеться їх прочитати, бо вони допомагають повірити в себе, навчають вистояти в складних ситуаціях та любити свій "зоряний берег" - край, де ви народились. 

Запрошуємо до читання!

 2 КВІТНЯ

Сьогоднішній день особливий - весь світ відзначає Міжнародний день дитячої книги. Свято відзначається щорічно, в день народження великого данського казкаря Ганса Християна Андерсена.

 Дитяча книга - це перша сходинка до пізнання безмежного, чарівного, дивовижного світу - життя!

 Витоки дитячої книги входять до епохи, коли в Англії з'явився верстат і У. Кекстон випустив у 1477 р. першу книгу англійською мовою. Серед його численних видань були "Байки Езопа" і забавний "Роман про лиса".

У 1658 році чеський священник і педагог Ян Коменський опублікував першу книгу для дітей "Світ чуттєвих речей в картинках" - підручник на латині з гравюрами. Протягом ХV11 століття дітей навчали і виховували по Біблії і книгах релігійного змісту. ХV111 століття подарувало дітям два великих романи - "Робінзон Крузо" Данієля Дефо і "Подорожі Гуллівера" Дж.Свіфта. Початок золотого століття дитячої літератури відноситься до Х1Х століття. Саме тоді визнали, що дітям, крім підручників, потрібні художні книжки. І по нинішній день ми зачитуємось казками Шарля Перро, Гауфа, братів Грімм, Л. Керрола, О.Пушкіна, К.Ушинського, В.Одоєвського,  Лесі Українки, І. Франка. 

ХХ століття подарувало юним читачам Пітера Пена, Мері Поппінс, Старика Хоттабича, Гаррі Поттера  і багато інших чудових героїв. Минають століття, міняються герої, пишуться нові казки, але самим великим казкарем на всі часи, напевно, залишиться Ганс Християн Андерсен. Його казки  стали подарунком для дітей всього світу. Й у світі не знайдеться дитини, яка б їх не читала.

Славетному казкареві сьогодні -216 років від дня народження!

Ми пишаємося тим, що можемо дарувати своїм читачам цю велику радість - книгу - одне з найбільших чудес світу, створених людиною. Книгу, яка відкриває світ, допомагає уявити минуле і зазирнути в майбутнє.

                                                   Ти, кохана книжко, учиш нас, навчаєш,

                                                  Про усякі дивні речі нам оповідаєш!

                                                 Тож гукнімо, діти: "Нашій книжці - слава!"

                                                  В ній наука і розвага, втіха і забава!

                                                                                Ю. Шкрумеляк

Вітаємо юних книголюбів зі святом. Бажаємо, щоб кожен знайшов свою книжку, а читання приносило задоволення та приємні враження! 

 Талант з Карпатських гір

29 березня минає 140 років  Марійці Підгірянці - чудовій українській поетесі, народній педагогині, культурно-освітній діячці, творча спадщина якої назавжди ввійшла до золотого фонду української літератури.

ЇЇ поезії навіяні красою Карпат, казками й легендами цього дивовижного, чудового краю, його пісенною творчістю. Вони мають велике пізнавальне і виховне значення, їх щирість і духовна краса несуть дітям добро та радість, допомагають пізнавати світ через красу рідного слова. 

А чи знайомі ви, дороргі друзі, з творчістю цієї видатної, талановитої української поетеси? Читали її чудові, самобутні, мелодійні вірші? Ні? Тоді знайомтесь:

Люблю матусю, батька люблю,

Люблю хатину рідну свою,

І рідну школу, і вчителів,

Село, де вперше сонце зустрів,

Люблю в криничці блакитну глиб,

І лан, що родить для мене хліб,

Бо все, що бачу навколо я,  -

То люба, рідна моя земля!

                                                             А ось вам іще...

                               Снилось мені ясне сонце, що в хаті світило,

                               А то лиш моя мама дивилася мило.

Приснивсь мені легкий вітрик, що пестив колосся, -

А то мені моя мама гладила волосся.

                              Снилась мені ягідочка, як мед солоденька,-

                              А то мене цілувала мама дорогенька.

Снилось мені, що на крилах я вгору несуся,-

А то мене із постелі піднесла матуся.

Твори Марійки Підгірянки: вірші, казки, загадки,пісні, співанки, ввійшли в навчальні програми початкових класів, друкуються у збірниках, дитячих журналах. Їх високо оцінили письменники, літературознавці. Видатний український письменник Максим Рильський писав: "Марійка Підгірянка - справді народна, щира, ніжна, талановита поетеса".

Наші читачі з задоволенням знайомились з творчістю поетеси біля книжкової виставки "У Марійки Підгірянки мов із золота співанки". Сподіваємось, що і вам, дорогі друзі, вони сподобаються, бо написані вони хоч і давно, зате щиро, від душі і з великою любов'ю до вас і до рідної України.

 Винний у любові до України

Валер'яну Підмогильному - 120 років від дня                                                    народження.

Український письменник, перекладач, один з найвидатніших прозаїків "розстрілян0го  відродження"             

1901 - 1937

"Творчістю Підмогильного могла б пишатися будь-яка національна література"

В. Савченко

Валер'ян Петрович Підмогильний народився 2-го лютого 1901 року в селі Чаплі на Катеринославщині. (тепер передмістя м.Дніпро)

Спочатку Валер'ян відвідував церковнопарафіяльну школу. Де захоплюється французькою мовою, вчиться на відмінно, багато читає. Пробує писати вірші, оповідання, які друкуються в шкільному журналі під псевдонімом Лорд Лестер. Після школи вчиться в Першому реальному училищі в Катеринославі, закінчує його "з відзнакою" і вступає на математичний факультет Катеринославського університету. Але змушений полишити навчання через нестатки. Багато часу  приділяє самоосвіті. Вивчає іноземні мови. Починає працювати в відділку народної освіти. Саме в цей час пише оповідання "Добрий Бог", "Гайдамака", "Пророк", "Старець", "Ваня" і друкує їх в Катеринославському збірнику "Січ". Літературна діяльність переривалась вчителюванням, працею в видавництвах. Зокрема, в 1920- 1921 роках вчителює у Павлограді. Своїм духовним наставником вважав М. Коцюбинського.

Трагічно склалася доля письменника і людини Валер'яна Підмогильного.  В грудні 1934 ророку Підмогильного було заарештовано зі звинуваченням в "участі у роботі терористичної організації". Через три жахливих роки ізоляції, життя в нелюдських умовах політичного злочинця, був розстріляний в урочищі Сандарма в Карелії. Реабілітований Валер'ян Підмогильний посмертно  в 1956 році.

 Він прожив коротке, але плідне життя. Про це свідчать його твори, які він нам залишив. Це збірки оповідань і повістей, два романи світового рівня - "Місто" (1928) та"Невеличка драма"(1929). Це його талановиті переклади  Вольтера, Д. Дідро, Оноре де Бальзака, А. Франса, Гі де Мопасана, Г. Флобера.

Творчий шлях Валер'яна Підмогильного тривав лише 15 років. А потім його ім'я було вилучено з літературного процесу. Майже 60 років українському читачеві довелося чекати повернення його творів. Після довгого забуття твори Валер'яна Підмогильного вперше вийшли друком лише 1989 року. Його переклади вважаються найкращими і охоче перевидаються сучасними видавцями.

Твори Валер'яна Підмогильного і тепер хвилюють, цікавлять, спонукають до роздумів і допомагають сучасному читачеві пізнавати себе і світ. 

 Читайте їх, вони є в нашій бібліотеці.

 

Шануймо пам'ять Героїв Крут

Жертовний хрест під Крутами стоїть, 

Людською пам'яттю приречений стояти.

Холодний вітер з верховіть цілує хрест, як сина мати.

Тут України юнь свята

За Україну полягла в страшну годину,

Тут розпинали не Хреста, тут вбили юну Україну.

Тут юних триста полягло за честь, за волю, Україну,

Щоб вільно, радісно жилось на цій землі онуку й сину.

На грані двох тисячоліть чорніє хрест у білім полі,

Тут вмита кров'ю наша ВОЛЯ 

Для нас усіх хрестом стоїть.

                                                                      В. Криволап

103 роки відділяє нас від трагічних подій, які відбулися наприкінці 1918 року біля станції Крути. 

І ціла ріка часу минула. Україна зазнала багато змін і багатьох потрясінь, напевне, більш значущих, чим той бій юних патріотів України і більшовиків. Але чому ж ми знову й знову повертаємось до бою під Крутами? Чим є він для нас і для незалежної України? 

- Бій під Крутами не можна вважати доленосною битвою. Крути лише символ. Символ непохитності, патріотизму та всеосяжної любові до Батьківщини. Адже тернистою стежкою, протоптаною крутянцями, на захист України вирушили інші, ті, кого надихав і надихає їх жертовний подвиг. Ті, хто багато років протистояв більшовицькій неволі, ті хто  нині зі зброєю в руках захищають нас і Україну.

 І усвідомлюючи цей факт, ми, нащадки, зобов'язані зберегти у собі той вічний вогонь, ту непереможну любов до Батьківщини, яку мали вони,  молоді хлопці, перед якими лежало неораним полем ціле життя і які без жалю поклали його на вівтар служіння Україні.

 

Сьогодні світ відзначає Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. - Цього дня у 1945 році  солдати 1-го українського фронту  звільнили в'язнів найбільшого нацистського табору Аушвіц-Біркенау в Освенцімі. Лише в цьому таборі загинуло 1 млн. людей.

Голокост Шоа (всеспалення) - переслідування та масове винищення  нацистами євреїв та ромів під час Другої світової війни лише за етнічну приналежність.

 Всього жертвами Голокосту стали 6 млн. європейських євреїв. 1.5 млн. з них загинули в Україні. Масовою братською могилою та символом геноциду євреїв в Україні став Бабин Яр, де за 1941 - 1943 роки було знищено до 100 млн. людей. 

Крім євреїв в Бабиному Яру знищували ромів, комуністів-підпільників, душевнохворих, заручників, моряків Дніпровської флотилії, в'язнів гестапо та патріотів України.

"Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують в собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження...", - сказано в резолюції ООН №60/7, яка й оголосила 27 січня днем пам'яті жертв Голокосту в 2005 році. В Україні вперше відзначили день пам'яті жертв Голокосту на державному рівні 27 січня 2012 року.

Ми маємо пам'ятати і докладати всіх зусиль

        щоб подібне не повторилось!                      

 Романтик української літератури

130 років Павлу Григоровичу Тичині - українському поету, перекладачу, публіцисту, громадському та державному діячу. Лауреату Шевченківської премії.

1891 - 1967

В поколіннях я озвуся, -

Не згорю і не засну, -

І в майбутню пору ясну

В пісні знов явлюся й буду -

В людях жити буду...

П. Тичина

Народився в с. Піски Чернігівської обл. в родині дяка. Був сьомою дитиною з тринадцяти братів і сестер. 

Доля обдарувала його багатьма талантами: отримав музичне виховання в духовній семінарії - грав на флейті, габої, кларнеті, бандурі, піаніно. Навіть навчав нот майбутнього хорового диригента Григорія Верьовку. Мав чудовий голос і навчався в Чернігівській духовній семінарії, потім - у Київському комерційному університеті, який не закінчив через революцію. Мав задатки художника: навчався в художній школі і навіть планував вступати до Петербурзької художньої академії. Музиці й живопису своє життя не присвятив. 

Віру в письменницький талант вселив Михайло Коцюбинський, літературні "суботи" якого відвідував Павло. Перший вірш "Блакить мою душу овіяла" написав у 1907 році.

 Самотужки опанував 20 іноземних мов, а перекладав з 40-ка. 

Так, творчість його неоднозначна. Вірші, сповнені любов'ю до своєї країни він писав у шухляду.

Сьогодні, у день 130-річчя, ми маємо нагоду знову згадати цю неординарну особистість та почитати його чудові, дивовижні вірші. Які озиваються до наших сердець "арфами золотими, голосними": 

 Рядки його лірики не старіють, вони вічно молоді: трепетні, хвилюючі, грають різнобарв'ям почуттів - від захоплення до болю. 

 Перед вами дивовижні книги. Читайте їх! 

 Україна в нас одна

 22 січня Україна відзначає 102 -гу річницю Соборності!

У  цей день ми вітаємо всіх українців з Днем Соборності України! 

Єдність і свобода робить нас гідними нащадками нащих дідів і прадідів.

Саме цього дня 1919 року українська мрія здійснилася: був пронолошений Акт злуки, в якому говориться: 

"Однині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини Єдиної України, Західноукраїнська Народна Республіка  (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Однині є єдина, незалежна Українська держава".

Щороку 22 січня весь український народ із вдячністю згадує кращих синів України, тих героїв, які боролися за об'єднання всіх українських земель, хто словом і багнетом намагався відродити незалежну Соборну Українську державу, хто сьогодні продовжує боротьбу за цілісність , намагаючись повернути Крим і окупований Донбас.

Це свято нагадує нам, особливо підростаючому поколінню, що Україна не розділена, що немає окремої Східної і Західної України, що ми єдина держава і ми єдиний народ.

 Будемо з трепетом зберігати цей безцінний скарб!

Щоб ти був щасливий - тобі заповім: 

Люби Батьківщину всім серцем своїм!

Люби щонайбільше у світі її!

Є інші держави, є інші краї

- А рідна Вітчизна у світі одна,

Для тебе, мій друже, як мати вона!

Єднаймося заради України!

145 років від дня народження Едгара Райса Берроуза - одного з самих знаменитих авторів 20-го століття, американського письменника-фантаста

1/09.1875 - 19/03.1950

"Я завжди вірив, що якби не було важко, завжди можна знайти спосіб побороти перешкоди. Якщо їх не можна обійти, то треба пройти прямо крізь них"

Е. Берроуз

Письменник з цікавою біографією.

Життя його було повне різних пригод і несподіванок. 

Служив в полку армії США кавалеристом, працював пастухом в Айдахо, продавцем в Покателло, мив золото на пріїсках в Орегоні, був поліцейським в Салт-Лейк-Сіті, клерком в чикагських конторах, бухгалтером,комівояжером. займався бізнесом.

Уявіть собі:  1911 рік. 35-річний бізнесмен-невдаха, який не може звести кінці з кінцями, сидить ввечері в опустілому офісі і простим олівцем пише на зворотній стороні бухгалтерського бланка...фантастичний роман про людину, яка попадає на Марс. 

А в 1914 році почався багаторічний тріумф Берроуза через серію книг про Тарзана. Їх він написав 26! Ця серія послужила основою для шести фільмів, мультфільмів та комп,ютерних ігор.

Історія про лорда, що мусив виживати в преріях джунглів, залишається привабливою і для нинішніх читачів.

Радимо!!!

Цей день в історії

2-ге вересня 1945 року  - офіційна дата завершення Другої світової війни.

В цей день рівно о 9 год. 02 хв.(за токійським часом) був підписаний акт про беззаперечну капітуляцію останнього активного союзника фашистської Німеччини - Японії. Це сталося на борту американського лінкора ББ-63 "Міссурі".

 Від імені Радянського Союзу підпис поставив українець генерал-лейтенант Кузьма Дерев'янко.

Письменник, закоханий у світ природи

                                                                                     - 160 років від дня народження

   ( 14/08.1860 - 23/09.1946)

Канадський письменник. художник-анімаліст. природознавець. суспільний діяч

Доля подарувала йому довге життя - 86 років, яке він цілком присвятив природі, створивши більш як 50 книжок. Все життя ним володіла невтомна пристрасть розгадувати всі таємниці і загадки із життя птахів та звірів, розповідати про них людям та передавати їх красу в малюнках та оповіданнях. 

 Мало хто розповідає історії про тварин так, як Ернест Сетон-Томпсон. Здавалось би звичайні книги для дітей. Але! Численні факти, поради, назви рослин і тварин, птахів. Як добути воду, які рослини для чого потрібні, як по слідах звіра визначити його розмір і вагу, як помітити дорогу в лісі щоб не заблукати, як визначити висоту дерева по тіні і багато іншого.

Оповідання Сетона-Томпсона рекомендовані для позакласного читання в п.ятому класі по зарубіжній літературі.

 Його твори нагадують нам про те, що дерева і трави, джерельна вода і явища природи - це цінність земного буття. І все це треба берегти і не завдавати шкоди.

Отже, радимо вам зануритись в дивовижний, пізнавальний  і різноманітний  світ природи разом з чудовим автором Ернестом Сетоном-Томпсоном. 

Він вражає...

Різнобічно талановитий

Володимиру Винниченку - 140 років від дня народження

26/07.1880 - 6/111.1951

"Я хочу собою возвеличити українське..."

В. Винниченко

Видатний український літератор, художник, політичний і державний діяч, який з юності боровся за вільну Україну.

Твори Винниченка входять до золотого фонду української літератури. Він почав писати ще в гімназії, а в 22 роки успішно друкувався. Перше оповідання "Сила і краса", видане в 1902 році. "Кого у нас читають? Винниченка. Про кого скрізь йдуть розмови, як тільки річ  торкається літератури? Про Винниченка. Кого купують? Знов Винниченка", писав Михайло Коцюбинський 1909 року.
 Літературна спадщина Володимира Кириловича становить 100 оповідань, 23 п'єси, 14 романів. П'єси Винниченка ще за його життя ставили театри мало не у всій Європі.
 Зауважте, Володимир Винниченко ще й талановитий художник. Його 74 малячрські роботи та 4 альбоми з акварелями нещодавно повернулися в Україну.
 До найкращої частини творчої спадщини належать його оповідання для дітей.
У 20-тих роках твори Винниченка були широко популярні, входили в усі українські читанки й хрестоматії, та радянська влада викреслила його ім,я з політики і з літератури.

Симпатії письменника на боці гордих, неординарних, кмітливих героїв, які вміють захистити власну честь, стати в оборону правди й справедливості.
 Багато з того про що писав Винниченко давно відійшло в минуле, але є те, що не зникає: самі характери його героїв, їхні пригоди. Вони вражають своїм драматичним змістом і правдивістю. 
Після довгої перерви оповідання Винниченка знову вивчаються в 6-х класах українських шкіл. Сподіваємось, ви будете читати їх з цікавістю.

А чи знаєте ви, що???

У травні-жовтні 1914 року Винниченко нелегально жив у Катеринославі. Він певний час мешкав у готельчику Тихвинського жіночого монастиря. Винниченко відігравав важливу роль у революційному русі на Катеринославщині.
Іменем Винниченка тепер називається вулиця у Соборному районі нашого міста.