субота, 24 серпня 2019 р.

Усе моє, що зветься УКРАЇНА



Ми всі повинні пам'ятати цю дату - 24 серпня 1991 року. Цього дня прийнято Акт проголошення Незалежності України.

Буває, часом, сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе, як є - дорога, явори,
усе моє, все зветься - УКРАЇНА,
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
                                                                                     Ліна Костенко

Святкували патріотичним калейдоскопом "Добрий день, Україно моя!"
   Україно, ти моя молитва, 
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права
                           Василь  Симоненко


Якшо ти також закоханий у безмежні простори нашої Батьківщини, її історію, звичаї, традиції 
пропонуємо перевірити свої знання, відгадавши питання нашої вікторини:

* Де розташована Україна?
* Які ви знаєте державні символи?
* Назвіть країни з якими межує Україна?
* Які моря омивають Україну?
* Назвіть гори України?
* Скільки областей має Україна?
* Як називались на Січі всі символи й атрибути козацької влади?
* Назвіть гетьманів України?
* Народний символ України. ЇЇ садять у кожному дворі, нею лікуються від кашлю, серцевих захворювань,прикрашають весільний коровай.
Красивий, шедрий, рідний край,
І мова наша солов'їна.
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься Україна!


Сьогодні - День українського прапора - вітаємо!
Прапор - це державний символ.
Він є в кожної держави;
Це для всіх ознака сили,
Це для всіх ознака слави.
Синьо-жовтий прапор маєм:
Синє небо, жовте - жито;
Прапор свій оберігаєм,
Він святиня, знають діти.
Прапор свій здіймаєм гордо,
Ми з ним дужі і єдині,
Ми навіки є - народом,
Українським в УКРАЇНІ!
Н. Поклад

середа, 7 серпня 2019 р.

7 серпня  200 років від дня народження Пантелеймона Куліша - автора першого українського історичного романа


                 1819 - 1897


  Автор першої фонетичної абетки для української мови.
 Народився 7 серпня 1819 року в містечку Воронежі Чернігівської губернії.
Навчався в  Новгород-Сіверській гімназії. а першим його літературним твором була оповідка «Циган», яку він витворив із почутої від матері народної казки.
 З кінця 1830-х років Куліш — слухач лекцій у Київському університеті. Дістав посаду викладача в Луцькому дворянському училищі. Згодом працює в Києві, у Рівному, а коли журнал «Современник» починає друкувати в 1845 році перші розділи його славетного роману «Чорна рада», запрошують його до столиці на посаду старшого вчителя гімназії і лектора російської мови для іноземних слухачів університету. Через два роки Петербурзька Академія наук посилає Куліша у відрядження в Західну Європу, куди він вирушає із своєю вісімнадцятирічною дружиною Олександрою Михайлівною Білозерською, з якою побрався 22 січня 1847 року. У Варшаві Куліша як члена Кирило-Мефодіївського товариства заарештовують і повертають до Петербурга. Його ув’язнили на два місяці в арештантське відділення шпиталю, а звідти відправили на заслання в Тулу. Після довгих клопотань здобув посаду у канцелярії губернатора, а згодом почав редагувати неофіційну частину «Тульских губернских ведомостей». У 1850-х повертається до Петербурга, де продовжує творити, хоча друкуватися деякий час він не мав права. Працюючи у Варшаві в 1864 — 1868 роках, з 1871 року у Відні, а з 1873 — у Петербурзі на посаді редактора «Журнала Министерства путей сообщения», він готує тритомне дослідження «История воссоединения Руси». В останні роки життя оселяється на хуторі Мотронівка поблизу Борзни Чернігівської губернії. Куліш багато перекладає, особливо Шекспіра, Гете, Байрона, готує до видання в Женеві третю збірку поезій «Дзвін». У змаганні знесиленого тіла з творчим духом і пішов Пантелеймон Куліш з життя 1897 року на своєму хуторі Мотронівка. 
Твори: - перший україномовний історичний роман «Чорна рада» - гумористичні оповідання: «Циган» «Пан Мурло» «Малоросійські анекдоти» - оповідання на тему нещасливого кохання: «Гордовита пара» «Дівоче серце» - історичні оповідання: «Мартин Гак» «Брати» «Січові гості» - роман «Михайло Чарнишенко, або Малоросія 80 літ назад» - романтично-ідилічне оповідання «Орися» - інші твори: «До кобзи» «Заспів» «Маруся Богуславка» «Рідне слово» «Святиня»

понеділок, 5 серпня 2019 р.

95 років Анатолію Алексіну - відомому дитячому письменнику, драматургу


1924 - 2017
"Книги Алексина как бы изнутри озарены светом истинной человечности"
А. Барто
Алексин Анатолий Георгиевич (наст. фамилия Гоберман), русский прозаик, драматург. Родился 3 августа 1924 в Москве, в семье активного участника Гражданской войны, репрессированного в 1937. В детстве выступал в пионерской печати со стихами (собраны в книге Рожок, 1951; совместно с С.Баруздиным). В годы Великой Отечественной войны работал на стройке; в 1950 окончил индийское отделение Московского института востоковедения. Тогда же издал сборник повестей Тридцать один день, одобренный К.Г.Паустовским и сразу определивший Алексина как создателя т.н. «юношеской повести».
произведения:
"Третий в пятом ряду," "В тылу как в тылу", "А тем временем где-то", "Раздел имущества", "Домашний совет", "Безумная Евдокия", "Сердечная недостаточность, "Очень страшная история","Мой брат играет на кларнете","Поздний ребенок","Звоните и приезжайте", "Саша и Шура", "Сигнальщики и горнисты", и др.

Признанный и публикой и критикой (в т.ч. зарубежной – произведения Алексина изданы во многих странах мира), писатель вел активную литературно-общественную деятельность (секретарь СП РСФСР в 1970–1989, один из организаторов детских и юношеских журналов, член редколлегии журнала «Юность», президент ассоциации «Мир – детям мира» и т.п.); удостоен премии Ленинского комсомола (1970, за сценарий документального фильма Право быть ребенком), Государственных премий РСФСР (1974, за пьесы, поставленные на сцене Центрального детского театра) и СССР (за ряд повестей), а также нескольких международных премий и знаков отличия. В 1982 Алексин был избран членом-корреспондентом Академии педагогических наук СССР. С 1993 писатель жил в Израиле, где издал роман-хронику о судьбах еврейской семьи в России 20 в. Сага о Певзнерах (1994), книгу мемуаров Перелистывая годы (1997) и другие произведения, основные темы которых связаны с российской действительностью. 
Ушел из жизни в возрасте 93 года в Люксембурге.

И во всех его произведениях есть разное Добро: мир в семье, дружба, любовь, сострадание. Также во всех его произведениях есть разное Зло: эгоизм, мещанство, предательство, равнодушие,болезнь, война.



Мы благодарны Алексину, что , как и в жизни Добро не всегда побеждает Зло, но вера и надежда остаются с нами.

Популярні публікації