середа, 27 листопада 2019 р.

Цінуймо хліб

"Не тяжко хліб носити, а тяжко без нього жити"
народна мудрість


І хліб, і труд - не байдужі зустрічні,
Дороги їх поруч - одна в них судьба.
Бо труд без хліба - трагедія вічна,
А хліб без труда - віковічна ганьба
Валерія Гуртовська

Сьогодні на літературно-поетичній годині "Запеклося сонце в хлібі" ми вели мову про найбільшу святість нашого народу - про хліб наш насущний. Учасниками дійства були четвертокласники 73-ї школи.
Діти тримали в руках початок хліба - маленьку зернинку, говорили про обряди та звичаї нашого народу,згадували народні прислів'я та приказки, розгадували загадки. А ще вшанували пам'ять десяти мільйонів українців, що загинули від жорстокого голодомору 32-33 років.











понеділок, 25 листопада 2019 р.

 Чорні крила Голодомору


23 листопада Україна і світ вшановує пам'ять жертв Голодомору 1932 - 1933 років

Зроніть сльозу: бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці,
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
 Що мали зватись гордо - українці
Н. Виноградська

Вшановували й ми з нашими читачами - учнями 9 "Б" 66 школи - 
 уроком-реквіємом "Жнива скорботи"
Голодомор... від нього за приблизними підрахунками загинули в Україні від 7 до 10 млн. людей.

У світовій історії не зафіксовано подібного голоду, який випав на долю України - однієї з найродючіших країн світу.
Діти з великим болем слухали розповіді бібліотекарів про те,  з якою жорстокістю винищували наш український народ, про страшний закон "п'яти колосків", читали вірші про ті страшні події, продивилися кліп "Голгофа голодної смерті" та спогади очевидців. Запалили свічки пам'ті та хвилиною мовчання вшанували пам'ять всіх жертв.
 

                  Згадайте нас - бо ми колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно...
Н. Виноградська

неділя, 17 листопада 2019 р.

Толерантність врятує світ




Міжнародний день толерантності, проголошений 16 листопада 1995 року на 28 Сесії Генеральної Конференції ЮНЕСКО

"Усі люди мають недоліки - хто більші, хто менші. Ось чому і дружба, і доомога, і спілкування були б неможливими, якби не існувало між ними взаємної терпимості"
Г. Гвіччардіні - італійський історик, філософ-гуманіст

 "Толерантність врятує світ" - під такою назвою пройшла в нас година спілкування, де ми знайомили своїх читачів з поняттями толерантності. Говорили з дітьми про те, що людяність дорожча за багатство, що милосердя прикрашає людину, робить її світлою, як сонце. Що гідність людини визначають її вчинки.




Визначення толерантності на різних мовах земної кулі звучить по різному:

* ІСПАНСЬКОЮ - воно означає вміння признавати відмінні від своїх власних ідеї, або думки.
* ФРАНЦУЗЬКОЮ - відносини, при яких дозволяється, що інші можуть думати, або діяти інакше, ніж ти сам.
* АНГЛІЙСЬКОЮ - готовність бути терпимим і поблажливим.
* КИТАЙСЬКОЮ - бути великодушним по відношенню до інших.
* АРАБСЬКОЮ - прощення, м'якість,милосердя, співчуття, терпіння,прихильність до інших.
* УКРАЇНСЬКОЮ - здатність терпіти щось, або когось (бути витриманим, стійким, вміти миритися з існуванням чогось, когось)

Отже ТОЛЕРАНТНІСТЬ - це терпимість до іншого роду поглядів, устоїв, звичаїв.

Тож нехай кожен з нас, і в цілому вся Україна, завжди будуть островами толерантності для всіх жителів великої планети Земля!

середа, 13 листопада 2019 р.


Українська моя рідна мово, в кожнім слові твоїм цілий світ!




Мово, ти прекрасна, наче пісня,
Як калина пишна, край води,
Наче сонце із-за хмари вийшло,
Щоб промінням напоїть сади
Н. Лебідь
Турнір  знавців української мови "Моє багатство - рідна мова" пройшов сьогодні в нашій бібліотеці. Наші читачі, а це були учні 5-го "Б" класу 66 школи, мали змогу перевірити  знання солов'їної, проявити неабияку ерудицію та творчі здібності при виконанні вельми нелегких конкурсів . А ще діти показали вміння працювати в команді. Нас дуже зворушив подарунок, який подарували нам наші читачі - це була сова, символ мудрості , зроблена руками дітей.
В завзятій боротьбі перемогла команда "Пізнайок". З чим ми їх і привітали. 
Наш конкурс показав, що краса і багатство рідної мови залежить від кожного з нас, від нашого ставлення до слова, від уміння берегти чистоту живомовної стихії. 

Хай же лине над світом щире українське слово на добро, на мир, на щастя!  

вівторок, 12 листопада 2019 р.

Великий життєлюб

130 років від дня народження Остапа Вишні - українського письменника-гумориста
1889 - 1956

Скільки доброти було в обличчі,
Скільки мудрості в очах було,
Як дивився приятелеві в вічі,
Любий наш Михайлович Павло!
М. Рильський

 Остап Вишня — письменник-гуморист. Упродовж життя написав близько двох із половиною тисяч творів: це гуморески, нариси, фейлетони, памфлети, мемуари, щоденник, переклади. Започа­ткував у літературі новий жанр — усмішку (різновид гумористичного оповідання, у якому оповідь про події була короткою, точною, дотепною і доброю). Провідна тема всієї творчості письменни­ка — розвінчання вад людини і суспільства.
Остап Вишня (справжнє ім’я — Павло Михайлович Губенко) народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва біля містечка Грунь на Полтавщині (тепер Охтирський район Сумської області). Закінчив початкову, потім — двокласну школу в Зінькові. Навчався в Київській військово-фельдшерській школі, яку закінчив у 1907 р. Працював фель­дшером: спочатку — в армії, а згодом — у хірургічному відділі лікарні Південно-Західної залізни­ці. 1917 р. вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет, але навчання не закінчив. Натомість розпочав журналістську та літературну роботу. З 1919 р. почав писати фейлетони. Цього ж 1919 р. разом з іншими ентузіастами українського відродження потрапляє до Кам’янця-Подільського, звідки повертається навесні 1920 р. Восени журналіста заарештовують, але ніяких доказів вини не знаходять, тому у квітні 1921 р. П. Губенка випускають із в’язниці. Псевдонім Остап Вишня з’явився в літературі у 1921 р. Новий письменник-дотепник став ві­домий усій Україні. Літературна спадщина Вишні — це насамперед тисячі гуморесок у щоденній пресі на всі теми дня — усмішки, або «реп’яшки», як назвав їх сам автор. На вимогу читачів їх видавали окремими збірками. До початку 1930 р. тираж книжок Вишні доходив до 2 мільйонів примірників, нечуваної тоді цифри. У грудні 1933 р. Остапа Вишню знову заарештовано. Його було звинувачено у підготовні те­рористичного акту. Письменника засудили до смертної кари, але потім вирок замінили десятьма роками ув’язнення в північних таборах. Його письменник відбував у Чиб’ю Ухто-ПечОрського табору. Остапові Вишні пощастило вижити. Тільки у 1944 р. він повертається додому і продовжує писати. До кінця свого життя залишався життєлюбом і оптимістом. У найскладніших умовах не втрачав віри в людину, в її душевну красу, творчу вдачу.


Усмішки Остапа Вишні  актуальні й  нині , не застарів його талант, живе його школа любові до рідного краю.  Вони читаються нинішніми дітьми, вчать дбати про природу, любити людину, сміятися на здоров'я та боротися з недобрими явищами в нашому житті. 
Читали ми - радимо прочитати й вам!

понеділок, 11 листопада 2019 р.

У нас знову першачки!

Свій перший крок у світ книжок сьогодні зробили першачки з 1г 66-ї школи. І знову було багато запитань,пояснень, цікавих книг та весела вікторина!
Дітям у нас сподобалось і вони з радістю стали нашими читачами!

Популярні публікації