Найдобріше свято на Землі

Цей день нагадує нам, дорослим, про відповідальність, що ми повинні піклуватися про малечу. В них - наша надія,  щасливе майбутнє наших сімей, всього українського роду.

Дитинство - найпрекрасніша мить нашого життя, це - пора сподівань та здійснення мрій. Немає більшого щастя в світі, аніж посмішка дитини. Піклування про дітей, їх майбутнє - головний обов'язок батьків, суспільства та держави. Адже для цього ми всі живемо і працюємо. Ми хочемо щоб наші діти були здоровими, щасливими і розумними, жили в мирі, радості і були впевнені в завтрішньому дні.

Що треба для щастя й усмішки дитини?

Щоб сонце ласкаве нас гріло щодня,

Оселя затишна і чуйна родина,

Мамина пісня щоб завжди жила.

Щоб зорі вночі у вікно зазирали,

Сади буйним цвітом цвіли навесні,

Пташки від зорі до зорі щебетали,

Бажання збувались великі й малі. 

Щоб небо не плакало з горя важкого,

Земля не здригалась від туги й жалю.

Бажаємо щастя простого й земного

 В добрі хочем бачить Вкраїну свою!

Чи знаєш ти, що?

Генеральна Асамблея ООН в 1954 році рекомендувала всім країнам світу відзначати день дитини 20 листопада, як день солідарності і дружби дітей на планеті. Через 5 років, у 1959 році 20 листопада була прийнята Декларація прав дитини, а в 1989 році - Конвенція прав дитини. Документи ці є обов'язковими, вони встановили непорушні права дітей на повноцінний розвиток у суспільстві без насильства, жорстокості, голоду та експлуатації.

Пропонуємо вам вікторину "Обов'язки та права - усьому голова", де ви повинні на прикладах відомих казок визначити, яке право "Конвенції про права дитини" було порушене.

1. У якій казці Андерсена порушене право дітей жити зі своїми батьками?

2. Яка маленька героїня Г. Андерсена постраждала від втручання в її особисте життя різної живності?

3. Яке право порушив Вовк із казки Червона шапочка"?

4. Про що забув Буратіно, коли продавав свою "Абетку"?

5. Про яке право пам'ятав завжди доктор Айболить?

6. Які права порушені в казці "Лисичка та журавель"?

7. Опікун Гаррі Поттера перехоплює і читає листи, що надходять хлопчику зі школи чарівників. Яке право Гаррі порушено?

8. Яке право порушувала Мачуха, примушуючи Попелюшку важко працювати?

9. Баба Яга викрадає Івасика Телесика й відносить його за тридев'ять земель у тридесяте царство. Яке право порушує злодійка?

10. Чи має право герой Марка Твена Том Сойєр дружити з Гекльберрі Фіном?

 Толерантність починається з нас

 Міжнародний день толерантності урочисто був проголошений "Декларацією принципів толерантності", затвердженою в 1995 році на 28-ій Генеральній конференції ЮНЕСКО.

Колись Вольтер сказав: "Я не згоден з тим, що ви говорите, але віддам своє життя, захищаючи ваше право висловити свою думку". 

В Україні проживають люди 134-х національностей. Кожна з них має свою культуру, історію, традиції. Але всім нам потрібно бути толерантними один до одного. Тобто, терпимими. Любити свою країну і поважати один одного.

Толерантність - це, насамперед, чесність...Це термін, який означає, що ви терпите думки інших, навіть якщо не погоджуєтесь. Це мистецтво жити у світі різних дюдей та ідей, виявляти сою точку зору, але, при цьому, адекватно сприймати думки інших , не порушуючи їх права та свободу.

Отже толерантність - це гармонія в різноманітті, терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, поглядів, ідей, віросповідань.

Ми живемо в жорстокому світі, й, можливо, нам дійсно не вистачає людяності. Життя тільки тоді буде кращим, якщо ми не будемо повторювати помилок минулого, а будемо прагнути жити в злагоді, коли люди почнуть думати не тільки про себе, а й про тих, хто навколо. Думати і творити добро. 

Ми підготували для вас список книг, які надихають творити добро, бути людяними і чуйними:

"Вбити пересмішника",  Гарпер Лі. - Ця книга - історія чистої та простої людини . 30-ті роки ХХ століття в Америці були далекими від толерантності й позбавлень упередженості щодо кольору шкіри. Тому афроамериканське населення майже не мало прав і свобод. У книзі змальована історія про звинувачення в насильстві чорношкірого хлопця, якому годі було сподіватися на допомогу. Але його долею переймається людина, якій все ж  вдається допомогти невинному.

"Метелики в крижаних панцирах", Оксана Радушинська - повість про дівчинку-підлітка, приковану до інвалідного візка після автомобільної катастрофи, у якій загинули її батьки. Чи зможе героїня відкритись світові, знайти справжніх друзів та кохання, перебуваючи у панцирі зі страху перед людським нерозумінням, перешіптуванням за спиною? Чи зможе довести, що найважливіше - людська гідність?

"Чучело", Володимир Железніков - Українські глядачі знають цю історію з однойменного фільму. Доброзичлива дівчинка Оленка, на прізвисько "Чучело", допогла своєму класові подорослішати та зрозуміти, що цей світ не чорно-білий, а в житті немає категоричності, з якою живуть її однокласники. Оленка бореться за справедливість, допомагає іншим, не боїться йти до кінця.

"Останній листок", О'Генрі. - Це історія прекрасної й, у той самий час, руйнівної сили допомоги, бо іноді, рятуючи життя, ми можемо втратити своє.

Лариса Денисенко. Марія Фол, "Майя та її мами" - Неважливо чи ти живеш із маленькою сім'єю, чи з великим родом. Неважливо, чи ти рідна дитина, чи не зовсім. Неважливо, скільки в тебе татусів, чи мамусь. Важливо, щоб у родині панували любов і повага, бо це і є головні цінності.

"Білий Бім, Чорне вухо", Гаврило Троєпольський - "Будьте людяними!" - приблизно так сказав би головний герой цієї книжки, коли б міг говорити. Та на жаль, не міг, адже цей персонаж - лише собака. Бім відкрив для всіх нас просту істину: у світі немає нічого сильнішого за добро, справедливість і надію.

 як

"Пампуха", Алевтина Шавлач - Ганя пізнала всю гіркоту цькування (булінгу), самотності та незахищеності.  Але не змирилася з таким ставленням до себе. Зрозуміла, що зможе стати іншою. Вона зайнялася собою, знайшла цікаві справи. І зустріла Ярика...

 13 листопада - 170 років від дня народження Роберта Льюїса Стівенсона

- видатного англійського письменника шотландського  походження.

1850 -1894

Народився в місті Еденбурзі. У 15 років він написав першу книжку, а прославився лише у 33 роки, коли в світ вийшов його роман "Острів скарбів". Це був справжній успіх, про який мріяв письменник. Попри те, що доля відміряла йому лише 44 роки життя, Стівенсон залишив значну спадщину - 30 томів творів - вірші, оповідання, есе, повісті, романи.

Вже не одне покоління читачів захоплюється його пригодницькими романами . Легкий стиль написання, дотепний, іскристий гумор і маса позитивних емоцій - все це в процесі  читання вам обіцяє безсмертний Стівенсон! 

 Квітни, мово наша рідна!

Сьогодні, 9 листопада ми відзначаємо День української писемності та мови.

Любімо ж наше слово променисте.

Воно таке ясне, співуче, чисте!

В нім України світле майбуття,

В нім наша гордість, сила і життя!

Олександра Бурбенко

Сьогоднішнє свято - це ще одна сходинка до взаєморозуміння, до мовного єднання. Ми - українці є носіями нащої рідної української мови, всього того багатства, яке дісталося нам із минулих поколінь. Вона - найпрекрасніше диво, скарбниця, в якій зберігається історія нашого народу, його культура, його душа. Наше завдання берегти цей неоціненний скарб, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами, не забувати, щиро любити. Бо слова - це крила ластівки, вона їх не відчуває, але без них не може злетіти. Тож маємо зробити все, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини в наші дні.

 Ми не могли не долучитися до сьогоднішнього святкування. На цій книжковій виставці, з представлених книг,  ви знайдете корисну й цікаву інформацію про нашу рідну мову, про традиції свята та історію його виникнення, познайомитесь з великою кількістю різноманітних словників.

                                                            Це важливо знати:

Судилася українській мові терниста доля. Вона, як і Україна, зазнала багато страждань. Адже мова - то найперша ознака нації. Є мова, є держава, є народ. Тому так ревно, так планомірно нищили українську мову наші вороги. Від часів російського царизму та в умовах радянської імперії наша мова витримала 48 заборон. Подібного не знала історія жодної мови, жодної держави.

1720 рік - російський цар Петро 1 заборонив друкувати книжки українською мовою;

1796 рік - видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг;

1775 рік - зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях;

1862 рік - закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

1863 рік - указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою;

1876 рік - указ російського царя Олександра 11 про заборону друкувати ноти українських пісень;

1884 рік- закрито всі українські театри;

1914 рік - Цар Микола 11 ліквідував українську пресу: газети і журнали;

1938 рік - сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови в школах;

1983 рік - видано постанову про посилене вивчення російської мови в українських школах;

1989 рік - видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.

Але рідна мова наша вистояла!

Тепер вона - державна мова України. ЇЇ державний і офіційний статус закріплений десятою статтею Конституції України з 1996 року.

...І на злість ворогам засіяла вона,

Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.

І сіятиме вік, поки сонце стоїть,

І лихим ворогам буде очі сліпить.

Хай же ті вороги понімають скоріш,

Наша мова сія щогодини ясніш!

Володимир Самійленко

 Літописець козацького краю

165 років від дня народження Дмитра Івановича Яворницького - українського історика та письменника

7.11.1855 - 5.08.1940

"Всі думки мої - в Україні"

                                                                    Д. Яворницький

В селі Соснівка Харківської губернії в сім'ї незаможних священнослужителів народився Дмитро Яворницький - майбутній вчений зі світовим ім'ям, видатний дослідник запорізького козацтва.

Любов до історії козацтва зародилася у Дмитра, ще коли йому було 6 років.  Батько читав дітям Тараса Бульбу" Гоголя, як згадував Дмитро Іванович, "діти лежали на печі у маленькій хатинці і німіли од восторга над запорожцями". Веселі і сумні моменти в житті козаків запали в душу майбутньому вченому і відтоді він "став жити запорожцями і марити ними".

Любов до історії України Дмитро Іванович проніс через усе своє життя, мандруючи козацькими землями, вивчаючи дніпровські пороги, місця колишніх Запорізьких Січей, записуючи українські народні пісні та кобзарські думи, збираючи унікальні колекції козацьких старожитностей.

До Катеринослава Яворницький переїхав у 1902 році, коли вже став відомим вченим, істориком, приватдоцентом Московського університету, щоб очолити історико-краєзнавчий музей.

Катеринославу-Дніпропетровську Дмитро Яворницький віддав 35 років свого життя. Він створив один із найбільших та найбагатших музеїв України - наш сучасний Дніпровський історичний музей. Також професор Яворницький стояв біля витоків створення нашого національного університету, в якому керував кафедрою українознавства. Радянська влада не надто прихильно ставилася до вченого, звинувачуюючи його в буржуазному націоналізмі. Тому в 1934 році його звільнили з музею і відтоді до кінця життя він лишався безробітним.

Саме в Катеринославі з-під пера Яворницького виходять такі літературні твори, як повість "У бурсу! У бурсу! У бурсу!"(1908р), автобіографічний твір "За чужий гріх"(1907), збірник поезій Вечірні зорі" (1910), збірник сатиричних оповідань "Поміж панами" (1911), "Драний хутір" (1911), повість "Наша доля - Божа воля" та ін.

Як історик вчений працював до кінця життя. Останню  роботу він закінчив, коли йому було 82 роки. Це "Історія міста Катеринослава" - одна з перших історій міст, опрацьованих в Україні.

На 85-му році Яворницького не стало. Поховали його, як і заповідав, під мелодію гопака, але не біля улюбленого музею, як заповідав, а на кладовищі. І лише в 1961 році було зроблено перепоховання за заповітом: біля музею. А в 1995 році було встановлено пам'ятник з нагоди 140-річчя за народний кошт. В 2016 році центральний проспект нашого міста було перейменовано на проспект Дмитра Яворницького.

Катеринославці називали вченого "живою легендою" А він мріяв про те, щоб справа його не пропала марно, а знайшла гідних своїх продовжувачів. 

Мрія Дмитра Яворницького здійснилася.