понеділок, 9 листопада 2020 р.

 Квітни, мово наша рідна!

Сьогодні, 9 листопада ми відзначаємо День української писемності та мови.

Любімо ж наше слово променисте.

Воно таке ясне, співуче, чисте!

В нім України світле майбуття,

В нім наша гордість, сила і життя!

Олександра Бурбенко


Сьогоднішнє свято - це ще одна сходинка до взаєморозуміння, до мовного єднання. Ми - українці є носіями нащої рідної української мови, всього того багатства, яке дісталося нам із минулих поколінь. Вона - найпрекрасніше диво, скарбниця, в якій зберігається історія нашого народу, його культура, його душа. Наше завдання берегти цей неоціненний скарб, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами, не забувати, щиро любити. Бо слова - це крила ластівки, вона їх не відчуває, але без них не може злетіти. Тож маємо зробити все, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини в наші дні.

 Ми не могли не долучитися до сьогоднішнього святкування. На цій книжковій виставці, з представлених книг,  ви знайдете корисну й цікаву інформацію про нашу рідну мову, про традиції свята та історію його виникнення, познайомитесь з великою кількістю різноманітних словників.



                                                            Це важливо знати:

Судилася українській мові терниста доля. Вона, як і Україна, зазнала багато страждань. Адже мова - то найперша ознака нації. Є мова, є держава, є народ. Тому так ревно, так планомірно нищили українську мову наші вороги. Від часів російського царизму та в умовах радянської імперії наша мова витримала 48 заборон. Подібного не знала історія жодної мови, жодної держави.

1720 рік - російський цар Петро 1 заборонив друкувати книжки українською мовою;

1796 рік - видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг;

1775 рік - зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях;

1862 рік - закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

1863 рік - указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою;

1876 рік - указ російського царя Олександра 11 про заборону друкувати ноти українських пісень;

1884 рік- закрито всі українські театри;

1914 рік - Цар Микола 11 ліквідував українську пресу: газети і журнали;

1938 рік - сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови в школах;

1983 рік - видано постанову про посилене вивчення російської мови в українських школах;

1989 рік - видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.

Але рідна мова наша вистояла!

Тепер вона - державна мова України. ЇЇ державний і офіційний статус закріплений десятою статтею Конституції України з 1996 року.

...І на злість ворогам засіяла вона,

Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.

І сіятиме вік, поки сонце стоїть,

І лихим ворогам буде очі сліпить.

Хай же ті вороги понімають скоріш,

Наша мова сія щогодини ясніш!

Володимир Самійленко




Немає коментарів:

Дописати коментар

Популярні публікації