Толерантність починається з нас
Колись Вольтер сказав: "Я не згоден з тим, що ви говорите, але віддам своє життя, захищаючи ваше право висловити свою думку".
В Україні проживають люди 134-х національностей. Кожна з них має свою культуру, історію, традиції. Але всім нам потрібно бути толерантними один до одного. Тобто, терпимими. Любити свою країну і поважати один одного.
Толерантність - це, насамперед, чесність...Це термін, який означає, що ви терпите думки інших, навіть якщо не погоджуєтесь. Це мистецтво жити у світі різних дюдей та ідей, виявляти сою точку зору, але, при цьому, адекватно сприймати думки інших , не порушуючи їх права та свободу.
Отже толерантність - це гармонія в різноманітті, терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, поглядів, ідей, віросповідань.
Ми живемо в жорстокому світі, й, можливо, нам дійсно не вистачає людяності. Життя тільки тоді буде кращим, якщо ми не будемо повторювати помилок минулого, а будемо прагнути жити в злагоді, коли люди почнуть думати не тільки про себе, а й про тих, хто навколо. Думати і творити добро.
Ми підготували для вас список книг, які надихають творити добро, бути людяними і чуйними:
"Вбити пересмішника", Гарпер Лі. - Ця книга - історія чистої та простої людини . 30-ті роки ХХ століття в Америці були далекими від толерантності й позбавлень упередженості щодо кольору шкіри. Тому афроамериканське населення майже не мало прав і свобод. У книзі змальована історія про звинувачення в насильстві чорношкірого хлопця, якому годі було сподіватися на допомогу. Але його долею переймається людина, якій все ж вдається допомогти невинному.
"Метелики в крижаних панцирах", Оксана Радушинська - повість про дівчинку-підлітка, приковану до інвалідного візка після автомобільної катастрофи, у якій загинули її батьки. Чи зможе героїня відкритись світові, знайти справжніх друзів та кохання, перебуваючи у панцирі зі страху перед людським нерозумінням, перешіптуванням за спиною? Чи зможе довести, що найважливіше - людська гідність?
"Чучело", Володимир Железніков - Українські глядачі знають цю історію з однойменного фільму. Доброзичлива дівчинка Оленка, на прізвисько "Чучело", допогла своєму класові подорослішати та зрозуміти, що цей світ не чорно-білий, а в житті немає категоричності, з якою живуть її однокласники. Оленка бореться за справедливість, допомагає іншим, не боїться йти до кінця.
"Останній листок", О'Генрі. - Це історія прекрасної й, у той самий час, руйнівної сили допомоги, бо іноді, рятуючи життя, ми можемо втратити своє.
Лариса Денисенко. Марія Фол, "Майя та її мами" - Неважливо чи ти живеш із маленькою сім'єю, чи з великим родом. Неважливо, чи ти рідна дитина, чи не зовсім. Неважливо, скільки в тебе татусів, чи мамусь. Важливо, щоб у родині панували любов і повага, бо це і є головні цінності.
"Білий Бім, Чорне вухо", Гаврило Троєпольський - "Будьте людяними!" - приблизно так сказав би головний герой цієї книжки, коли б міг говорити. Та на жаль, не міг, адже цей персонаж - лише собака. Бім відкрив для всіх нас просту істину: у світі немає нічого сильнішого за добро, справедливість і надію.
"Пампуха", Алевтина Шавлач - Ганя пізнала всю гіркоту цькування (булінгу), самотності та незахищеності. Але не змирилася з таким ставленням до себе. Зрозуміла, що зможе стати іншою. Вона зайнялася собою, знайшла цікаві справи. І зустріла Ярика...
Немає коментарів:
Дописати коментар