Людською пам'яттю приречений стояти.
Холодний вітер з верховіть цілує хрест, як сина мати.
Тут України юнь свята
За Україну полягла в страшну годину,
Тут розпинали не Хреста, тут вбили юну Україну.
Тут юних триста полягло за честь, за волю, Україну,
Щоб вільно, радісно жилось на цій землі онуку й сину.
На грані двох тисячоліть чорніє хрест у білім полі,
Тут вмита кров'ю наша ВОЛЯ
Для нас усіх хрестом стоїть.
В. Криволап
103 роки відділяє нас від трагічних подій, які відбулися наприкінці 1918 року біля станції Крути.
І ціла ріка часу минула. Україна зазнала багато змін і багатьох потрясінь, напевне, більш значущих, чим той бій юних патріотів України і більшовиків. Але чому ж ми знову й знову повертаємось до бою під Крутами? Чим є він для нас і для незалежної України?
- Бій під Крутами не можна вважати доленосною битвою. Крути лише символ. Символ непохитності, патріотизму та всеосяжної любові до Батьківщини. Адже тернистою стежкою, протоптаною крутянцями, на захист України вирушили інші, ті, кого надихав і надихає їх жертовний подвиг. Ті, хто багато років протистояв більшовицькій неволі, ті хто нині зі зброєю в руках захищають нас і Україну.
І усвідомлюючи цей факт, ми, нащадки, зобов'язані зберегти у собі той вічний вогонь, ту непереможну любов до Батьківщини, яку мали вони, молоді хлопці, перед якими лежало неораним полем ціле життя і які без жалю поклали його на вівтар служіння Україні.
Немає коментарів:
Дописати коментар