Ти кажеш, не було голодомору
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерна вимели до тла?
1932-1933
роки найчорніші в історії України. В світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що
випав на долю нашого народу. Як сталося, що без стихій, без засухи, без війни
все те могло сподіятися на нашій хліборобній Україні, яка ще нещодавно була
житницею Європи?
Нині ми знаємо, що то було. Це був не голод, а
штучно зорганізований, свідомо спрямований на вигублення українського народу –
голодомор. Це була людоморська війна проти цілого народу, такого працьовитого,
мирного і цілком безневинного.
То був масовий сталінський геноцид проти народу
такого ненависного диктатурі, якій всюди вчувався прихований опір.
Дніпропетровщина під час Голодомору зазнала
найбільших втрат. Жахлива цифра зареєстрованих в Україні смертей від голоду
припадає саме на нашу область.
Український народ шанує День пам'яті жертв
Голодомору, як дату великої скорботи.
Урок-реквієм «Сльоза
омиває душу» в пам'ять жертв Голодомору відбувся в нашій бібліотеці 29
листопада. Діти почули про кричащі події
тих часів, читали вірші.
Слухали внучку померлого від голоду діда. Запалили
свічку пам'ті і хвилиною мовчання вшанували жертви сталінського голодомору.
Це наша історія, і ми повинні знати і пам'ятати її.
Хай для
всіх людей доброї волі ця хвилина скорботи стане актом поминання і перестороги.
Хай подібне не повториться ніколи.
Немає коментарів:
Дописати коментар