24 травня    

Щорічно весь слов'янський світ, і зокрема Україна, відзначають День слов'янської писемності і культури, і вшановують пам'ять творців цієї писемності святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, які дали поштовх для розвитку східнослов'янської писемності, перекладаючи церковнослов'янською мовою богослужебні книги та Євангеліє, відкриваючи церковні школи. Вони також впорядкували слов'янський алфавіт, заклали основу "кирилиці," якою користуються сьогодні 250 млн. людей і яка стала третім офіційним алфавітом Європейського Союзу після латині  і грецького письма.

Для кожного з нас ця дата важлива. - Адже саме кирилицею написані найважливіші для нас книги, за допомогою цієї абетки ми можемо висловити на письмі свої думки та почуття.

Буква. За нею склад,

Далі – до слова слово,

Ось вже і мовний ряд,

І зазвучала мова.

Ма – ма. Ро – ди – на. Шко – ла.

(Тато сюди привів).

Ширше і ширше коло

Нових цікавих слів.

Плейєр. Комп’ютер. Принтер.

Дивні важкі слова.

Різноманітність світу

З мовою ожива.

Мова – немов криниця,

Слів невичерпність в ній.

Кожне тобі згодиться,

Тільки читати вмій:

Казку, словник, підручник.

Мовити будеш влучно!

Звертаємо вашу увагу на книжкову виставку "Слово про слово" , з книг якої ви зможете дізнатись про історію слов'янської писемності . Також можна звернутись за посиланням: https://wwwyoutube. com/watch? v=Oh-RCMYIexA і подивитись фільм "Кирило та Мефодій - учителі словеснські"

 160 років від дня перепоховання Великого Кобзаря

22 травня - день перепоховання Тараса Шевченка у Каневі

22.05.2017 09:02

 22 травня 1861 року відбулось перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.

Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі – «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій...».

Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі (особливо багато було тоді молоді). З Києва 8 (20 травня) 1861 року останки Кобзаря на пароплаві «Кременчук» перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору. Нині там споруджено великий пам'ятник із постаттю поєта і  музей вшанування пам'яті Тараса Григоровича Шевченка.

Ми вшановували пам'ять Великого Кобзаря годиною історичної правди  "Шевченко знаний і незнаний" з нашими читачами , де переглядали всі життєві шляхи Тараса від сирітського злиденного життя кріпака і до найбільших творчих успіхів і злетів, і дізнались, що Шевченко у своєму житті мав не лише горе, а також і багато радісних днів, що, зрештою довели його до великих успіхів і до нечуваної слави.

Він залишається серед нас, українців, і далі невмирущим як поет, як геній, як вірний  син та оборонець свого народу, як  проводир, що показує нам шляхи в боротьбі за справедливість і незалежність.

Цьогоріч ми святкуємо 15-тирічний День вишиванки!

 Одягну я зранку білу вишиванку,

Заплету у косу я червоний мак

Вмиюся росою з зіллям на світанку

І піду між люди так.

Хай усі навколо день новий стрічають,

Хай співають гучно радісних пісень,

 Бо сьогодні свято - українці знають!

Й весело святкують вишиванки день!

Ось така у нас україночка, наша активна читачка Девіка Камал, - вітає всіх зі святом і промовляє: "Мама вишиваночку мені пошила, вклала в неї душу і любов свою теж вклала. В ній кожна ниточка говорить про щастя, бажає здоров'я, і неодмінно відганяє негоду і всі біди!"

Ми приєднуємось до привітань  і бажаємо завжди бути патріотами  нашої рідної країни - України . Слава Україні!

 Яку стежку обрати в житті?

Спитай у тата, чи у мами, 

які професії у них.

Професій різних є чимало,

Сповна їх вистачить на всіх!

Яку завгодно обирай:

Перед тобою з краю в край 

                                               Лежить Вітчизна трудова,

                                             Де стільки справ для нас!...

У нас сьогодні інфобум "Де ти, моя стежино?" і ми знайомили наших читачів з книгами на книжковій виставці "Яку стежку обрати в житті?" Адже у житті кожної людини вибір професії - важливий  момент, який визначає весь її подальший життєвий шлях.

 Відомий педагог К. Ушинський говорив: "Якщо ви вдало оберете роботу і вкладете в неї всю свою душу, то щастя саме знайде вас". Отже, робота завжди повинна приносити користь, радість та задоволення, і не лише вам, а й усім, хто нас оточує в житті. А ще -  правильний вибір професії є дуже важливим для нашої держави, оскільки від успішної праці кожного залежить її економічне зростання та добробут населення.

Не злічити в нашому житті людей, захоплених своєю професією, закоханих у неї! І кожен з вас, друзі, може в майбутньому стати такими, як вони!

Професій - тисячі, вибирай свою!

 Прозаїк світового рівня

150 років від дня народження

"Се правдивий артист із Божої ласки, яким уже нині можемо повеличатися перед світом"

І. Франко

Народився в селі Русів в сім’ї заможного селянина. Батьки грошей на освіту сина не шкодували. Навчався у Русівській початковій школі (з 1878), Снятинській міській школі (з 1880), потім у польських гімназіях у Коломиї (з 1883 року) та Дрогобичі (з 1891). Там зазнав чимало знущань і принижень.

1890-1892 був виключений з гімназії у Коломиї «за політику». Сьомий і восьмий клас закінчує у Дрогобичі, де знайомиться з І.Франком.

Навчався на медичному факультеті Ягеллонського університету в Кракові.

В 1904 році одружується з Ольгою Гаморак, живе з дружиною і синами у с. Стецеві, через 10 років дружина помирає.

Формування світогляду майбутнього письменника проходило поза стінами гімназії, бо, як згадує він в автобіографії, «гімназія, крім формального навчання і ворожого відношення до нас, українців-студентів, нічого нам не давала.»

Першим друкованим художнім твором Стефаника була новела "Виводини з села", що з'явилася 24 жовтня 1897 року в чернівецькій газеті "Праця". Останні свої твори продиктував 1933 року.

Його творчість - явище унікальне, і це відразу завважили сучасники . Більшість своїх сюжетів він брав із важкого життя простих людей. Максим Горький дивувався з того, "як коротко, сильно і страшно пише ця людина".

В 1908 році селяни обирають його послом від радикальної партії до австрійського парламенту; 10 років перебуває у Відні, захищаючи селян.

Перша світова війна повернула письменника до творчості. Пише антивоєнні новели про родинні драми породжені війною. ("Вона - земля", "Гріх", "Пістунка", "Сини".)

Письменник гаряче підтримав боротьбу за державну незалежність України. Друкує часто свої твори в видавництвах радянського Харкова та Києва. А уряд УРСР навіть призначив йому довічну стипендію у 1928 році.

Письменник тяжко хворіє, в 1930 році переніс частковий параліч. Здоров’я погіршується, трапляються часті серцеві напади, потім долучається ще запалення легенів. 1936 року Василь Стефаник помирає, його поховано в рідному селі.

Розвиток трагічних подій в Радянській країні переконало письменника в тому, що більшовицько-сталінський тоталітарний режим ворожий народові, несе йому горе і страждання. Одержувати пенсію останній раз їздив Стефаник до Львова разом зі своїм сином Кирилом. Прийняв письменника консул, пожалівся, що польські газети розпочали поширювати інформацію голод в Україні. Попросив, щоб Стефаник написав спростування. Але Стефаник відмовився. В той момент у нього в квартирі ночувало два перебіжчика з України, вони йому розповіли, що дійсно в Україні зараз страшенний голод. Консул розгнівався і пригрозив, що Стефаника позбавлять пенсії. Відтоді письменник був позбавлений персональної пенсії.

Довідавшись, що уряд УРСР позбавив митця пенсії, митрополит А.Шептицький назначив йому точно таку ж пенсію. Стефаник попросив касира, щоб той видав йому назначену суму дрібними монетами. Касир це зробив. З великою торбою копійок письменник прийшов і роздав всю свою пенсію, до єдиного гроша, бідним і просив помолитися за упокій душ жертв голодомору на Україні 1933 року…

          Дотепер  новели Василя Стефаника  перекладені на десятки мов різних народів світу, й інтерес до його творчості залишається напрочуд високим. Вони внесені до шкільної програми. Його біль, його туга не можуть донині залишити байдужим жодного вдумливого й небайдужого читача. 

               У кожного свій шлях до Стефаника - треба лише зважитися стати на цей шлях.

                 Запрошуємо до читання!

 Допоки пам'ятаємо - живемо

Спасибі, солдати, за подвиг століть,

Якому нема і не буде ціни.

За право і щастя родитись і жить,

І сіяти жито на мирні лани...

                                                                                                   Б. Олійник

У вогнище Другої Світової війни було втягнуто 67 держав, 80% земної кулі. ВОНА ТРИВАЛА НЕСКІНЧЕННИХ  6 РОКІВ. і ПРОНЕСЛАСЬ НАД ВЕЛИЧЕЗНИМИ ТЕРИТОРІЯМИ ЄВРОПИ, АЗІЇ Й АФРИКИ, ОХОПИВШИ ПРОСТОРИ ВСІХ ОКЕАНІВ, ЗНИЩИВШИ МІЛЬЙОНИ ЛЮДСЬКИХ ЖИТТІВ.

Друга Світова війна... Страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній українській родині.  На території України вона тривала 1418  днів і ночей, забираючи людські життя. Дорогу ціну - понад 10 млн. життів - заплатив наш народ  за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1939 - 1945 років.

Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони - святиня нашої пам'яті. Не щезне в пам'яті нащадків подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його Перемога!

Не можна забувати тих, хто віддав своє життя щоб ми жили щасливо. Ми схиляємо голови перед їх подвигом.

 Ніхто не забутий! Ніщо не забуте!

Майстер-клас по виготовленню маків - символів 

пам'яті

Пам'ять про Героїв війни  і їх безсмертні подвиги зберігають книги.

Запрошуємо до читання.

 Сьогодні, 5-го травня - 

Той не хворіє, хто руки часто миє

У 5-й день п'ятого місяця, що символвізує 5 пальців на кожній руці людини відзначають Всесвітній день гігієни рук. Цей день акцентує на особливій важливості миття рук. Простій звичці, яка здатна врятувати життя, і не тільки під час пандемії.

Повітря, сонце і вода -

Для всіх хвороб просто біда.   

Тож гартуватись, друже, слід,

Щоб врятуватися від бід.

На сонце личко підставляй,

Водою тіло обливай,

Морозу, холоду не бійся,

А для сміливості ти смійся.

       Н. Красоткіна

Навіщо потрібно мити руки і коли це треба робити.

– Руки є одним із основних факторів ризику розповсюдження патогенних мікроорганізмів. Адже на наші руки потрапляє чимала кількість мікробів. В результаті навіть незначних подряпин чи ран, вони можуть викликати вірусні захворювання, бактеріальні, грибкові та кишкові інфекції, гельмінтози тощо.

– Гігієна рук є захистом проти нових і виникаючих стійких до антибіотиків інфекцій. Зокрема, такий захист кардинально зменшує ризики підхопити небезпечні хвороби на кшталт COVID-19 та інших респіраторних вірусів, кишкових інфекцій, вірусу гепатиту А та ін.

– Найбруднішими предметами, яких торкається майже кожна людина щодня, є телефони та гаджети, клавіатура та мишка комп’ютера, письмові столи, кнопки ліфта, вимикачі світла, дверні ручки та усі поруччя, особливо – у транспорті.

– Тож не забувайте мити руки обов’язково:

*після повернення з вулиці – додому або на роботу;

* на початку та в кінці робочого дня;

* до, під час і після приготування їжі;

* після відвідування туалету, до та після зміни підгузку дитині;

* до і після догляду за хворими;

* перед використанням контактних лінз;

* після кашляння, чхання, видування носа;

* після кашляння, чхання та після контакту з будь-якими біологічними рідинами;

* після контакту з тваринами тощо.

– Також важливо мити руки – правильно. Тобто не менше 40-60 секунд. Адже вода і звичайне туалетне мило самі по собі не знищують мікроорганізми, а ефективність гігієни залежить лише від ретельного тертя долоней. Потрібно приділяти особливу увагу таким ділянкам: зовнішня поверхня долонь, проміжки між пальцями, пучки пальців та великі пальці.

– Для миття рук рекомендують використовувати рідке мило з дозатором. А для висушування – одноразові паперові рушники (у громадських місцях) або індивідуальний тканинний рушник. Важливо закривати кран, не торкаючись його чистими руками. Краще це зробити використаним паперовим рушником.

 Торжество із торжеств

Христос Воскрес! Радійте нині, діти!

Сповнилось найбільше із чудес,

Пропала тьма, і сонце правди світить.

Христос Воскрес !

                        Воістину Воскрес

Великдень - Свято Життя, бо Господь повернув людям вічне життя.

Великдень - Свято Світла, бо Христос блиском Свого сяйва зруйнував холодний морок смерті.

Великдень - Свято Надії, бо через Своє Воскресіння Господь звільнив всіх від пекла, куди після гріхопадіння Адама і Єви було приречене потрапити все людство.

Вітаємо і запрошуємо взнати більше про святкування Великодня та інші звичаї і традиції нашого народу з книг, що маємо в нашій книгозбірні.