четвер, 9 березня 2017 р.

Живе під сонцем любові  Шевченкова весна

                 (1814 - 1861)

Ти мусиш нам співця назвати,
Адже умів лиш він один
Рабів німих так захищати.
А хто так оспівав, як він,
Садок вишневий коло хати?
            Дмитро Білоус



     Тарас прийшов на світ, коли ще скутий кригою, сивів у берегах Дніпро. Березень благословив першу сльозу немовляти, що, мов із серця, упала Славутичу на груди і розтопила кригу. Саме в ці прекрасні березневі дні все людство вшановує великого Кобзаря. Протягом недовгих літ життя Т. Г. Шевченко зорав свою ниву й засіяв її словом добра, любові, правди та волі.
      За всю свою історію Україна не мала й не має людини, яка була б такою рідною та близькою кожній родині, сучасною для всіх поколінь, яким був і є для всього українського народу Тарас Григорович Шевченко.
       Рядки його поезії торкаються найтонших струн нашої душі, спонукають до співпереживання, роздумів.
                Світе тихий, краю милий,
                Моя Україно,
                За що тебе сплюндровано,
                За що, мамо, гинеш?
                             Чи ти рано до схід сонця
                              Богу не молилась?
                              Чи ти діточок непевних
                               Звичаю не вчила?
        Здається сьогодні, а не двісті років тому, написані ці слова, і стосуються вони нашого сьогодення.
         
      Тарас Григорович Шевченко й нині живіший за всіх живих.





Немає коментарів:

Дописати коментар

Популярні публікації