Супроти хижої навали,

                       Супроти смерті – в стужу й сніг –

                       Ось тут вони, ось тут стояли,

                       І всього жменька – триста їх.

Стихали Києва хорали.

Його заслін – ці юнаки.

Ось тут – редут.

Ось тут вмирали,

Приймали кулі і штики.                                 

І слава їх встає, не вмерши,

Ярить крізь відстані і час.

Було їх триста...Триста перший –

І ти, і я, і кожен з нас.

                                   Петро Шкраб'юк

В народі кажуть: «Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього». Саме тому ми повинні знати свою історію. А історія наша полита кров'ю і сльозами. Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами.

Там на боротьбу з жорстоким ворогом стали юнаки, які ніколи в руках не тримали зброї – студенти Київського університету Святого Володимира, Київського політехнічного інституту та гімназисти старших класів київських гімназій. Їх було триста. Вони загинули за волю України 29 січня 1918 року.

 Крутянський бій – приклад жертовності, відданості державі, а також трагедія, що призиває націю мобілізуватись перед загрозою зовнішнього втручання.

Кров під Крутами не була пролита марно. З неї, наче з безсмертя, розквітають пелюстки Волі. Наші юнаки і сьогодні не шкодують життя, захищаючи Батьківщину.

Вшановували героїв Крут в бібліотеці годиною пам'яті «України обпалений цвіт». Запаливши свічку, діти вшанували пам'ять тих, хто поклав своє життя на вівтар незалежності країни  хвилиною мовчання…

Якщо ти українець і любиш свою землю 29 січня вшануй пам'ять  всіх полеглих синів України.

На Аскольдовій могилі поховали їх –

Тридцять мужніх українців, славних, молодих.

На Аскольдовій могилі український цвіт –

По кривавій по дорозі нам іти у світ.

                                                           П. Тичина.

Льюис Кэрролл в Стране Чудес.

( 27 января 2017 г. 185 лет со дня рождения)

          Алиса! Для тебя одной

Я сказку сочинил,

                     Чтоб встала ты передо мной

          Из выцветших чернил,

                        Как ландыш, выросший весной

  На просеке лесной.

                          Л. Кэрролл

        Знаете ли вы, что Льюис Кэрролл, настоящее имя Чарльз Лютвидж Доджсон, не был профессиональным писателем, он преподавал математику, занимался специальными исследованиями. Но созданные им книги «Алиса в Стране Чудес» и «Алиса в Зазеркалье» стали классикой в английской и мировой детской литературе и принесли ему гораздо большую популярность, чем ученые труды?

 Что книга «Алиса в Стране Чудес была переведена на 125 языков мира?  Что впервые книга была издана в Англии в 1865 году и проиллюстрирована была самим автором?  Что это произведение экранизировалось 40 раз?

       Польский писатель Мацей Сломчинский писал о книге так: «…Это, видимо, единственный случай в истории письменности, когда один и тот же текст содержит две совершенно различные книги: одну для детей и одну для очень взрослых людей».

        Льюису Кэрроллу удалось словами маленькой девочки и сказочных персонажей выразить интересные и очень глубокие мысли, ставшие афоризмами.

 Вот некоторые из них:

1. Чем меньше смысла, тем лучше. Нам, значит, не придется его искать.

2. Встретить бы кого-нибудь разумного для разнообразия

3. Правильность формы несущественна.

4. Подумать только, что из-за какой-то вещи можно так уменьшиться, что превратиться в ничто.

5. Что толку в книжке…если в ней нет ни картинок, ни разговоров?

6. Все чудесится и чудесится!

7. Пока думаешь – делай реверанс, это экономит время.

8. Если не знаешь, что сказать – говори по-французски.

                       

      Самое главное, что эта прекрасная сказка всегда с нами. Она учит доброте и любознательности, готовности принимать,   как должное, самые невероятные чудеса, самые фантастические приключения.

  Прочти эту сказку, дорогой читатель, радуясь и удивляясь, с открытой душой и доверием, как читаем ее мы в нашей библиотеке. 

Задзвеніли срібні дзвони в Україні,

Аж по світі по широкім стало чути:

«Зустрічайте Воскресіння день! Віднині

Навік-віки Україні вільній бути!»

Зашумів відвічний Київ прапорами,

Розлилась народу повінь по Подолі,

На майдані, на Софіївськім, з корогвами

Зустрічала Україна свято волі!

День 22 січня в Україні державне свято – День Соборності України. Саме 22 січня 1919 року на площі перед Софією Київською було урочисто проголошено злуку Української народної республіки і Західноукраїнської народної республіки. Тобто відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів.

 «Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна – в одну велику Україну…на добро і щастя українського народу»

 Слово «соборність» включає в себе єдність і згуртованість.

Святкували Соборність в бібліотеці годиною спілкування «Єднаймося заради України».

Читачам була представлена історична довідка про історію свята, перегляд відео з кадрами святкування Дня Соборності 22 січня 1990 року, коли мільйони тоді ще радянських українців, побудували «живий ланцюжок» від Києва до Львова. Та ще діти ділились думками про наше сьогодення та читали вірші про Україну. Тому, що єдність для України і її народу потрібна зараз, як ніколи.

 Також читачам була представлена книжкова виставка «Україна: Вчора. Сьогодні. Завтра».

                        Нехай же мудрість не покине

                        Твоїх синів у боротьбі,

                        За твою вольність,Україно,

                        Навіки слава хай тобі!

Людина серед людей

   14 січня 2017 року відзначаємо 80 років від дня народження Євгена Гуцала – українського письменника, журналіста, поета, кіносценариста. Лауреата державної премії Т. Г. Шевченка та премії ім. Ю. Яновського. Його книги перекладені багатьма мовами світу.

     «Здається, я писав завжди» так він казав про себе.

   Дитячі роки майбутнього письменника припали на воєнні та голодні повоєнні роки.

Саме тому      найтоншими барвами своєї чудової мови автор вимальовує перед читачем складний і водночас такий прекрасний світ дитинства з його радощами й печалями, а ще світ живої природи, частиною якого є і ми, люди.

   Що ж вирізняє твори Євгена Гуцала? Чому, прочитавши лише кілька речень і навіть не знаючи імені автора, ви розумієте, що належать вони перу саме цього письменника?

 Напевно, тому, що природа в його оповіданнях – жива, і людина є частиною цього складного і прекрасного світу. Світу дерев, трав і квітів.

  Відзначали 80-ті роковини письменника літературною хвилинкою «Музика слова Євгена Гуцала».

    «Я - Пухальська Віолета, прочитала нещодавно  оповідання «Сім'я дикої качки». Читаючи відчувала себе частинкою природи, вчилася любити її, турбуватися про неї, хотілося захищати її, оберігати, щоб світ навколо нас був добрішим і щасливішим"

            Радимо вам, дорогі читачі, вчитатися в твори Євгена Гуцала, і ви відчуєте справжню музику слова – мистецтва, притаманного цьому письменникові.

   Свято Нового року для самих маленьких читачів у бібліотеці було чудовим!

     Дід Мороз і Снігуронька подарували діткам і їх батькам відчуття радості чарівного свята. Була неперевершеною Фея мильних бульбашок.  ЇЇ  чарівним дійством були зачаровані і дорослі, і діти.

     Дітки водили хороводи з Дідом Морозом і Снігуронькою, одержували гостинці, фотографувалися.

 Веселилися всі: і дорослі, і малі!

Веселиться дітвора. Новий рік прийшов. Ура!!!

                            

Свято продовжується!

Сьогодні, в час зимових канікул,  у нас відбулась Новорічна вікторина «Баба Віхола в санчатах їхала». Вікторина була незвичайна.

Переїжджаючи від зупинки до зупинки діти виконували новорічну пісеньку. Більше всього дітям сподобались зупинки  «Відповідайкіно» та «Складайкіно», де вони відгадували назви казок та літературних героїв по фрагментах творів.

Було гамірно і весело. Перемогла дружба.

    80 РОКІВ ВІКТОРУ КАВІ (1937-2004)  

  1 січня 1937 року в мальовничому селі Поділ, на Чернігівщині народився український письменник Віктор Іванович Кава, відомий своїми творами не тільки в Україні, але й за її межами. 

    Сильні незабутні враження, винесені з дитинства, (а це були війна, голод, страх), і вже дорослі спостереження привели його в літературу.

    У своїх творах писав про дітей воєнних і повоєнних років, про шкільну дружбу, перше кохання, про красу рідної Чернігівщини.

 Відзначали іменини письменника в бібліотеці літературним кругозором «Він жив лиш для добра».

   З великою цікавістю присутні дізнались про життя та творчість письменника та затамувавши подих прослухали уривки з оповідання «Пиріжок з калиною». Тому що герої оповідань Віктора Кави зворушують своєю чесністю, дитячим лицарством, умінням співпереживати і нікого не лишають байдужими.

                                   Прочитали ми – радимо вам!