Як не горю –
Я
не живу.
Як не люблю –
Я
не співаю.
П.
Тичина.
У давньогрецькій міфології є образ геніального співця, винахідника
музики й віршування Орфея. Його мистецтво могло творити чудеса: приборкувати
диких звірів і навіть зрушувати скелі. Це міфічне ім'я стало синонімом великого
поета й музиканта, людини надзвичайного обдарування й таланту Павла Григоровича
Тичини.
Місце, що дало
силу жити і творити для Павла Тичини – Чернігівщина, село Піски. Саме там, 27
січня 1891 року, в багатодітній родині він народився і виріс.
Блакить мою душу обвіяла,
Душа моя сонце намріяла.
Душа причастилася кротості трав –
Добридень я світу сказав !
Щедра рука Всевишнього нагородила
його багатьма талантами: поета, співака, музиканта й художника. Саме про
дивовижне життя поета та його чудові вірші йшлося на літературно-поетичній
годині, що відбулася в бібліотеці 21 січня і була приурочена 125 річниці від
дня його народження. Діти відкривали для себе нового Тичину, ніхто не лишився
байдужим, бо для кожної людини край, де він народився і виріс наймиліший і
найрідніший серцю.
Не бував ти у
наших краях!
Там же небо –
блакитні простори…
Там степи,
там могили, як гори,
А веснянії
ночі в гаях!
Читайте, відкривайте для себе поета
залюбленого у нашу сонцесяйну Україну!
Немає коментарів:
Дописати коментар