середа, 27 січня 2016 р.


                        Як не горю –
                                Я не живу.
                 Як не люблю –
                               Я не співаю.
                                          П. Тичина.
            
     У давньогрецькій міфології  є образ геніального співця, винахідника музики й віршування Орфея. Його мистецтво могло творити чудеса: приборкувати диких звірів і навіть зрушувати скелі. Це міфічне ім'я стало синонімом великого поета й музиканта, людини надзвичайного обдарування й таланту Павла Григоровича Тичини.
Місце, що дало силу жити і творити для Павла Тичини – Чернігівщина, село Піски. Саме там, 27 січня 1891 року, в багатодітній родині він народився і виріс.

           Блакить мою душу обвіяла,
          Душа моя сонце намріяла.
          Душа причастилася кротості трав –
          Добридень я світу сказав !

 Щедра рука Всевишнього нагородила його багатьма талантами: поета, співака, музиканта й художника. Саме про дивовижне життя  поета та його  чудові вірші йшлося на літературно-поетичній годині, що відбулася в бібліотеці 21 січня і була приурочена 125 річниці від дня його народження. Діти відкривали для себе нового Тичину, ніхто не лишився байдужим, бо для кожної людини край, де він народився і виріс наймиліший і найрідніший серцю.


                           Не бував ти у наших краях!
                          Там же небо – блакитні простори…
                          Там степи, там могили, як гори,
                         А веснянії ночі в гаях!


Читайте, відкривайте для себе поета залюбленого у нашу сонцесяйну Україну!