Толерантність врятує світ

Міжнародний день толерантності, проголошений 16 листопада 1995 року на 28 Сесії Генеральної Конференції ЮНЕСКО

"Усі люди мають недоліки - хто більші, хто менші. Ось чому і дружба, і доомога, і спілкування були б неможливими, якби не існувало між ними взаємної терпимості"

Г. Гвіччардіні - італійський історик, філософ-гуманіст

 "Толерантність врятує світ" - під такою назвою пройшла в нас година спілкування, де ми знайомили своїх читачів з поняттями толерантності. Говорили з дітьми про те, що людяність дорожча за багатство, що милосердя прикрашає людину, робить її світлою, як сонце. Що гідність людини визначають її вчинки.

Визначення толерантності на різних мовах земної кулі звучить по різному:

* ІСПАНСЬКОЮ - воно означає вміння признавати відмінні від своїх власних ідеї, або думки.

* ФРАНЦУЗЬКОЮ - відносини, при яких дозволяється, що інші можуть думати, або діяти інакше, ніж ти сам.

* АНГЛІЙСЬКОЮ - готовність бути терпимим і поблажливим.

* КИТАЙСЬКОЮ - бути великодушним по відношенню до інших.

* АРАБСЬКОЮ - прощення, м'якість,милосердя, співчуття, терпіння,прихильність до інших.

* УКРАЇНСЬКОЮ - здатність терпіти щось, або когось (бути витриманим, стійким, вміти миритися з існуванням чогось, когось)

Отже ТОЛЕРАНТНІСТЬ - це терпимість до іншого роду поглядів, устоїв, звичаїв.

Тож нехай кожен з нас, і в цілому вся Україна, завжди будуть островами толерантності для всіх жителів великої планети Земля!

Українська моя рідна мово, в кожнім слові твоїм цілий світ!

Мово, ти прекрасна, наче пісня,

Як калина пишна, край води,

Наче сонце із-за хмари вийшло,

Щоб промінням напоїть сади

Н. Лебідь

Турнір  знавців української мови "Моє багатство - рідна мова" пройшов сьогодні в нашій бібліотеці. Наші читачі, а це були учні 5-го "Б" класу 66 школи, мали змогу перевірити  знання солов'їної, проявити неабияку ерудицію та творчі здібності при виконанні вельми нелегких конкурсів . А ще діти показали вміння працювати в команді. Нас дуже зворушив подарунок, який подарували нам наші читачі - це була сова, символ мудрості , зроблена руками дітей.

В завзятій боротьбі перемогла команда "Пізнайок". З чим ми їх і привітали. 

Наш конкурс показав, що краса і багатство рідної мови залежить від кожного з нас, від нашого ставлення до слова, від уміння берегти чистоту живомовної стихії. 

Хай же лине над світом щире українське слово на добро, на мир, на щастя!  

Великий життєлюб

130 років від дня народження Остапа Вишні - українського письменника-гумориста

1889 - 1956

Скільки доброти було в обличчі,

Скільки мудрості в очах було,

Як дивився приятелеві в вічі,

Любий наш Михайлович Павло!

М. Рильський

 Остап Вишня — письменник-гуморист. Упродовж життя написав близько двох із половиною тисяч творів: це гуморески, нариси, фейлетони, памфлети, мемуари, щоденник, переклади. Започа­ткував у літературі новий жанр — усмішку (різновид гумористичного оповідання, у якому оповідь про події була короткою, точною, дотепною і доброю). Провідна тема всієї творчості письменни­ка — розвінчання вад людини і суспільства.

Остап Вишня (справжнє ім’я — Павло Михайлович Губенко) народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва біля містечка Грунь на Полтавщині (тепер Охтирський район Сумської області). Закінчив початкову, потім — двокласну школу в Зінькові. Навчався в Київській військово-фельдшерській школі, яку закінчив у 1907 р. Працював фель­дшером: спочатку — в армії, а згодом — у хірургічному відділі лікарні Південно-Західної залізни­ці. 1917 р. вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет, але навчання не закінчив. Натомість розпочав журналістську та літературну роботу. З 1919 р. почав писати фейлетони. Цього ж 1919 р. разом з іншими ентузіастами українського відродження потрапляє до Кам’янця-Подільського, звідки повертається навесні 1920 р. Восени журналіста заарештовують, але ніяких доказів вини не знаходять, тому у квітні 1921 р. П. Губенка випускають із в’язниці. Псевдонім Остап Вишня з’явився в літературі у 1921 р. Новий письменник-дотепник став ві­домий усій Україні. Літературна спадщина Вишні — це насамперед тисячі гуморесок у щоденній пресі на всі теми дня — усмішки, або «реп’яшки», як назвав їх сам автор. На вимогу читачів їх видавали окремими збірками. До початку 1930 р. тираж книжок Вишні доходив до 2 мільйонів примірників, нечуваної тоді цифри. У грудні 1933 р. Остапа Вишню знову заарештовано. Його було звинувачено у підготовні те­рористичного акту. Письменника засудили до смертної кари, але потім вирок замінили десятьма роками ув’язнення в північних таборах. Його письменник відбував у Чиб’ю Ухто-ПечОрського табору. Остапові Вишні пощастило вижити. Тільки у 1944 р. він повертається додому і продовжує писати. До кінця свого життя залишався життєлюбом і оптимістом. У найскладніших умовах не втрачав віри в людину, в її душевну красу, творчу вдачу.

Усмішки Остапа Вишні  актуальні й  нині , не застарів його талант, живе його школа любові до рідного краю.  Вони читаються нинішніми дітьми, вчать дбати про природу, любити людину, сміятися на здоров'я та боротися з недобрими явищами в нашому житті. 

Читали ми - радимо прочитати й вам!

У нас знову першачки!

Свій перший крок у світ книжок сьогодні зробили першачки з 1г 66-ї школи. І знову було багато запитань,пояснень, цікавих книг та весела вікторина!

Дітям у нас сподобалось і вони з радістю стали нашими читачами!

     Як парость виноградної лози 
Плекайте мову. Пильно  і нестанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
 вона хай буде...
                        М. Рильський

День Української писемності та мови - свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. За православним календарем - це день вшанування Преподобного Нестора-Літописця - послідовника творців слов'нської писемності Кирила і Мефодія.

На землю осінь вже ступила,

Додолу листячко летить.

Гніздо лелеки опустіло,

Тепер у ньому хмарка спить..

Л. Костенко

У нас сьогодні традиційний осінній костюмований бал"Чари Осені".  Учасниками дійства були третьокласники 73-ї школи. Було весело! На гостини до пані Осені прийшла вся Гарбузова родина. На лісовій галявині діти спостерігали за прикметами багряної красуні, відгадували "Загадки з грядки", співали пісні, влучно відповідали на питання вікторини "Овочевому роду нема переводу". Свято вдалося! А допомогла поринути в чарівну казку осені та цікаво провести час в бібліотеці - КНИГА!

Військова слава Дніпра

76 років тому наше місто було звільнене від нацистської окупації, яка тривала з 1941 - 1943 роки

...А час міняє кольори,

І як би там не склалась доля -

Тії осінньої пори

Прийшла на землю нашу нашу воля.

І хоче хтось затерти дати.

Та вічні в пам'яті солдати

Тії жорстокої війни.

О.Тараненко

Ми сьогодні з нашими читачами, учнями 9"Б" 73-ї  та 8"А" 66-ї шкіл, вшановували пам'ять людей, які своїм потом і кров'ю дали нам волю, заплативши за це своїм життям. 

І знову на наше запрошення відгукнулась Наталя Захарівна Лутченко (за що ми їй дуже вдячні) - чудова жінка, небайдужа людина, яка зробила титанічну роботу, написавши книгу про підпільну організацію, яка діяла в нашому місті під час окупації.
В своїй книзі "Підпільна організація Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська (серпень 1941- жовтень 1943):погляд через 70 років" Наталя Захарівна використала спогади родичів і друзів підпільників, сучасників тих подій та архівні документи, з яких гриф "секретно" було знято лише в 1991 році.
 Затамувавши подих всі присутні слухали про героїчні сторінки минулого нашого міста.
Ми радимо прочитати цю книгу всім, хто не байдужий до історичного минулого нашого краю.