Навчання шаховій грі – це виховання здібності самостійно мислити

Чемпіон світу Емануїл Ласкер

 У бібліотеці  відбулося інтелект-турне "Таємниця королівської гри" для шахового гуртка «Школа чемпіонів»  

    Про історію шахової гри, знаменитих шахістів – чемпіонів та чемпіонок світу, та про якості в шахах, які треба мати, щоб перемагати йшлося на заході, що підготував і провів у бібліотеці старший відділ.

        Лейтмотивом всього заходу звучало, що в шахах, як і в будь-якій людській діяльності, можна добитись успіхів завдяки здібностям та наполегливості в досягненні мети.

Родом із пісні

    Квітне - веснує земля,
Рясом синіють поля.
     В небі, у ріках блакить.
       Як цю красу не любить!
                                                 М. Сингаївський

                   

    Рідко хто бачить, як по городу ходить дзвоник-квітка, ховається під дерево, потім знов визирає; рідко хто чує, як та квітка видзвонює до всіх тонко та лагідно. І, звичайно, далеко не кожному щастить слухати пісню річки, носити літо в своєму портфелику, а тихими вечорами перемовлятися з зорями…
    Український поет Микола Сингаївський умів вслухатися в музику трав, в пісню лісу, умів бачити, як бігає сміх, як ходить по хатах ранок, як сонце підморгує маленькому хлопчику… В його віршах живе казка – вигадлива й мудра, мальовнича, правдива і проста.
    Народився Микола Сингаївський в листопаді 1936 року в родині хлібороба на Поліщині. «Там на все життя я відчув смак житнього хліба і джерельної води».
  Навчаючись в Київському університеті, позаштатно працював в редакціях різних газет, по закінченні – в «Літературній газеті», журналі «Ранок». Упродовж багатьох років був головним редактором дитячого журналу «Піонерія».
    Друкуватися почав ще навчаючись в школі. Перша збірка «Жива криничка» побачила світ у 1858 році. Відтоді до читача прийшло понад 40 книжок. Половина з них – для дітей. І поезія, і проза. «Адже діти – наше дзеркало: і завжди хочеться бачити себе в ньому, в них – сонячних, чистих дзеркалах майбутнього».
   Удостоєний літературних премій О. Бойченка та Республіканської премії  ім. М. Островського. За твори останніх років – «Гілкою золотого каштана» та літературною премією ім. В. Юхимовича.
    Поезія Миколи Сингаївського – це суцільна пісня. Багато його творів, покладених на музику  знайшли дорогу до людського серця. Сама відома – «Чорнобривці».

    Святкували 80-ті роковини письменника літературним кругозором «Земле сонячна, земле хлібна» зі своїми читачами: «3-В» НВК №66

             Прилітають до нашого поля    
     Із далеких країв журавлі.

        Розквітають і щастя, і доля

        На моїй Українській землі!

                                                               М. Сингаївський

         

Яка у ній сила – і кличе, й сія,

Яка в ній мелодія лине

В натхненні хвилини! О мово моя,-

Душа голосна України!

                                               В. Сосюра.

       Щороку 9 листопада Україна відмічає чудове свято – День української писемності та мови. За православним календарем – це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-літописця.

       Світ, мов казка, і пізнаємо ми його за допомогою слова. Отже словесність – початок усіх наук. Вона – джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою. Адже слово до слова -  зложиться мова.

      Давніший з літописів, який дійшов до нас була «Повість врем'яних літ», написаний на початку ХII ст.

 Автором «Повістей»  був монах Києво-Печерського монастиря преподобний Нестор-літописець. Його ми по праву вважаємо батьком вітчизняної словесності. Саме «Повість времен'яних літ» - була і залишається найвидатнішою пам'яткою слов'янської культури.

Преподобний Нестор у 17 років прийшов в Києво-Печерську обитель послушником. Під час постригу в ченці був удостоєний сану ієродиякона. Головним його послухом у монастирі стала книжкова справа, якій він присвятив усе своє життя.

Українською православною церквою встановлено орден «Преподобного Нестора-літописця».

Так, із сивої давнини віків бере початок наша мова. Перетерпіла вона укази Петра Першого та Катерини Другої про заборону всього українського, найганебніший указ Олександра III у 1888 році, який забороняв вживати українську мову в офіційних установах і давати українські імена під час хрещення, видавати українські книжки та ін.

Основоположником української мови вважається Іван Котляревський, а засновником нової української літературної мови – Тарас Григорович Шевченко.

Ст. 10 Конституції України наголошує: «Державною мовою в Україні – є українська мова».

На цей раз бібліотека святкувала в НВК № 66 зі своїми читачами - учнями « 9-А», «6-А» та «6-Б» класів. Вчитель української мови – Романюк Настя Павлівна. Це була літературно-музична композиція «Велика. Щедра. Прекрасна»

         

              «Єдиний скарб у тебе - рідна мова,

              Заклятий для сусіднього хижацтва.

              Вона твого життя міцна основа,

              Певніша над усі скарби й багатства»

                                                               П. Куліш.

Ні! Цей народ із крові і землі

Він- мій, він- я, він – світ в моїм чолі,

Тому життя його і ймення не пропащі!

                                               М. Вінграновський

    Вельми небуденне явище в українській літературі – Микола Вінграновський. (1936-2004)

Поет, прозаїк, кіносценарист, режисер Київської кіностудії ім. Довженка (створив 10 худ. фільмів) – божий дар української культури.

Микола Вінграновський – ще й актор: будучи студентом ВДІКу, в Москві, зіграв головну роль солдата Івана Орлюка в довженківському фільмі «Повість полум'яних літ» та отримав золоту медаль за найкраще виконання чоловічої ролі кінофестивалю в Лос-Анджелесі.

Зняв художні фільми «Климко», «Берег надії», документальні фільми «Щоденники О. П. Довженка», «Слово про Андрія Малишка», «Чигирин – столиця гетьмана Богдана Хмельницького», «Батурин – столиця гетьмана Івана Мазепи» та ін.

  Творчість Миколи Вінграновського – явище глибоке, самобутнє й невичерпне, як саме життя. З неї постає людина з добрим серцем, чесна, порядна, щира, милосердна й талановита.

Державну премію ім. Т.Г. Шевченка одержав за твори для дітей, зокрема за повісті «Первінка» та «Сіроманець».

         Сьогодні, 7 листопада, в  нашій бібліотеці літературна хвилинка до 80-річчя Миколи Вінграновського «Митець великого таланту»

Іванченко Іра вже прочитала з задоволенням чудові віршики поета, а подружки Мірошник Соня та Сотникова Іра – з задоволенням почитають.

«Я – Каріна, мені 9 років і я прочитала «Первінку» Миколи Вінграновського. Була вражена історією хлопчика Миколки, який чекаючи батька з війни, сам  купив корову для хворої мами, братика й сестрички. Раджу прочитати цю книжку, бо вона про добро і любов».         

      

Творчість Миколи Вінграновського вже всіма визнана, як одна з окрас нашої літератури, один із яскравих її здобутків.

         Відкривайте для себе Вінграновського. Читайте!

«Роде рідний!

  Не стлумить нашу жилаву породу –

Сто вітрів в ногах лежить

Мого роду і народу…»

                                               Іван Драч

     17 жовтня 1936 року в селянській родині, на Київщині, народився відомий український поет, перекладач, сценарист, літературний критик, політичний діяч Іван Федорович Драч. Його твори виходили багатьма мовами світу. Він є лауреатом Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка та Державної премії СРСР. Усе це дає право стверджувати, що І. Драч – це безперечно, непересічна постать не тільки в українській, але й у світовій літературі. Його творчість – це постійний пошук.

  «Народжуйте себе, допоки світу» - життєве кредо письменника.

Основні твори:

«Балада про сонячник», «Етюд про хліб», «Крила», «Балада роду», «Балада ДНК», «Чорнобильська мадонна» «Балада про творчість».

          

   Слово і дія Івана Драча – в ім'я правди. Це – вболівання за свій народ, за Україну. Мужнє громадянське слово про неї і мужня громадянська дія в її ім'я. Це – плекання високого образу людини  і ствердження її прав та гідності.

   80-річчя Івана Федоровича Драча бібліотека святкувала літературно-поетичною годиною «Тяжінні землі».

Відкрийвайте для себе поета Івана Драча! Читайте!

     28 жовтня бібліотека гостинно приймала майбутніх своїх читачів – старшу групу дитячого садка №355.

Ми познайомили маленьких читайликів з Книжковим царством, запросили їх до незвичайної подорожі по Країні Читалії, подарували насолоду від зустрічі з новими книгами, донесли до малечі, що бібліотека -  це Читай-місто, в якому своя атмосфера, свій характер, свої закони.

            Не те чеснота, лиш би книгу чтить.

            А щоб од книг зерно добра й любові

            В своїй душі посіяти й зростить.

                                   І. Кочерга. «Ярослав Мудрий»

                             Завітала Осінь до нас в Україну,

                             Одягла в червоне намисто калину.

                             Тобі, щедра Осене, всі у нас раді:

                             І білочка в лісі, і в садочку квіти,

                             І горобчик в полі, і дорослі, й діти.

       «Осінь – щедра господиня» - так називалося свято, яке пройшло в нашій бібліотеці 25 жовтня на осінніх канікулах.

     Бібліотекарі привернули увагу дітей до краси осені в рідному краї, познайомили з українськими народними традиціями та прикметами осінніх місяців.

  Діти побували в гостях «У гарбузової родини», розгадували «Загадки з грядки» та відповідали на запитання вікторини «Хто? Хто? Хто?»         

Можливо й ви захочете відповісти:

 «Хто подорожує в повітрі на нитці?»

 «Хто спить з відкритими очима?»

 «Хто зі своєї шкіри вилазить?»

«Хто із птахів першим відлітає у вирій?»

 «Хто із овочів найбагатший на вітаміни?»

     Книга, як завжди  дає відповіді на всі ці та інші запитання нашим читайликам, допомагає поринути у чарівну казку Осені та цікаво провести свій час у нашій бібліотеці.

Канікули продовжуються!  Чекаємо вас!